Выбрать главу
25 Хейдрун — коза, що стоїть на даху, Лерадове[144] листя скубе; з вимені в неї тече світлий мед у глек невичерпний.
26 Олень Ейктюрнір[145] стоїть на даху, Лерадове листя скубе; роги роняють краплі у Хверґельм[146], ріки такі напувають:
27 Сід[147] і Від[148], Секін і Екін, Свьоль[149] і Ґуннтро, Фйорм і Фімбультул[150], Рін[151] і Реннанді, Ґіпуль і Ґьопуль, Ґьомуль і Ґейрвімуль[152], — житла богів обтікають, — Тюн і Він, Тьолль і Хьолль, Ґрад і Ґуннторін.
28 Віна[153] — одна, друга — то Веґсвінн, третя — Тйоднума, Нют і Ньот, Нонн і Хронн, Слід[154] і Хрід[155], Сільґ[156] і Їльґ[157], Від і Ван, Вьонд[158] і Стрьонд[159], Ґьолль і Лейптр[160], — плинуть біля людей, падають в Хель.
29 Кормт і Ормт і два Керлауґи Тор переходить кожного дня, творить він суд під Іґґдрасилем, тоді асів міст[161] палає вогнями, води священні нуртують.
30 Ґлад і Ґюллір, Ґлер і Скейдбрімір, Сільврінтопп і Сінір, Ґісль і Фальховнір, Ґулльтопп і Леттфеті[162], — аси на конях тих їздять кожного дня, суд їм творити під Іґґдрасилем.
31 Корені три ростуть на три боки з-під Іґґдрасиля; Хель попід першим, другий — над турсами, третій — над родом людей.
32 Рататоск[163] — білка, бігати має стовбуром ясена; орлині слова згори всі домчить, розкаже Нідхьоґґу внизу.
33 Четверо оленів, вигнувши шиї, зелень скубуть: Даїн і Двалін, Дунейр і Дюратрор.
34 Гаддя повзучого під Іґґдрасилем дурневі не полічити: Ґоїн і Моїй, діти Ґрафвітніра, Ґрабак і Ґрафвьоллуд, Овнір і Свавнір, знаю я, мають те дерево гризти.
35 Аск Іґґдрасиль як потерпає, не відають люди: віття їсть олень, стовбур гниє, жере знизу Нідхьоґґ.
36 Хріст і Міст, я волію, хай мені ріг піднесуть, Скеґґьольд і Скьоґуль, Хільд і Труд, Хльокк і Ґерфйотур, Ґьолль і Гейролуль, Рандгрід і Радґрід і Реґінлейф, — пиво ейнхеріям носять.
37 Арвак і Альсвінн[164] сонце нагору, стомлені, тягнуть; їм попід плечі аси поклали ковальські міхи.
38 Сваліном[165] зветься сонячний щит, сяйво богів; гори і море, відаю, спалить, якщо упаде.
39 Скьолль зветься вовк, полює на світлу богиню до самого лісу, інший — то Хаті[166], Хродвітніра[167] син, їй передує на небі.
40 3 Іміра плоті створено землю, море — із крови, гори — з кісток, ліси — із волосся, а з черепу — небо.
41 Бровами його огороджено Мідґард богами для роду людей; з мозку його хмари важезні зробили на небі.
42 Улль привітає і решта богів того, хто полум'я втишить: небо відкриється, асів господа, тому, хто зробить належне[168].
43 Івальда діти за давніх-давен створили Скідбладнір[169], струг найстрімкіший, світлому Фрейрові, синові Нйорда.
44 Аск Іґґдрасіль — краще з дерев, Скідбладнір — з човнів, Одін — із асів, Слейпнір[170] — з коней, Більрьост — з мостів, Браґі[171] — зі скальдів, Хаброк[172] — із яструбів, Ґарм — із хортів.
45 Глянув я нині нагору, до божих синів, до них вознесуся; мають зібратися аси усі в домі у Еґіра, пити у Еґіра[173].
46 Звався я Ґрімніром, звався Ґанґлері, Гер'яном і Х'яльмбері, Текком і Тріді, Тудом і Удом, Ґерблінді й Харом.
47 Садом і Свіпуллем і Саннґеталлем, Гертейтом й Хнікаром, Бьольверком, Фьольніром, Ґрімом і Ґрімніром, Ґлапсвідом й Фьольсвідом;
48 Сідхорттом, Сідскеґґом, Сігфадром, Хнікудом, Альфадром, Вальфадром, Атрідом і Фарматюром. Ці імена відтоді ношу, відколи мандрую між люди.
49 Ґрімніром звався я у Ґейрреда, Яльком — у Асмунда, К'яларом звався, возячи сани; Трор я на тінґу, Відур — у битві, Оскі та Омі, Явнхар і Бівлінді, Ґьондлір і Харбард — поміж богами.
вернуться

144

Лерад — те саме, що Аск Іґґдрасіль, світове дерево.

вернуться

145

Ейктюрнір — досл. «Дуборогий».

вернуться

146

Хверґельм, Хверґельмір — «Кипучий казан», джерело у Хель.

вернуться

147

Сід — «Повільна».

вернуться

148

Від — «Широка».

вернуться

149

Свьоль — «Холодна».

вернуться

150

Фімбультул — «Чарівна» або «Та, що належить велетням».

вернуться

151

Рін — імовірно, йдеться про Райн.

вернуться

152

Ґейрвімуль — «Повна списів».

вернуться

153

Віна — радше за все, йдеться про Двіну/Даугаву.

вернуться

154

Слід — «Люта; та, що карає».

вернуться

155

Хрід — «Буря».

вернуться

156

Сільґ — «Ковток».

вернуться

157

Їльг — «Вовчиця».

вернуться

158

Вьонд — «Рана».

вернуться

159

Стрьонд — «Берег».

вернуться

160

Лейптр/Лейфтр — «Блискавка».

вернуться

161

Міст асів — веселка; також відома в нордичній традиції під назвами «Більрьост» і «Біфрьост» — досл. «Тряський шлях».

вернуться

162

Імена коней перекладаються наступним чином: Ґлад — «Радісний»; Ґюллір — «Золотавий»; Ґлер — «Світло»; Скейдбрімір — «Той, що форкає на бігу»; Сільврінтопп — «Срібляста холка»; Сінір — «Жилавий»; Ґісль — «Сяючий»; Фальховнір — «Мохноногий»; Ґулльтопп — «Золота грива»;Леттфеті— «Легконогий».

вернуться

163

Рататоск — досл. «Гризозуб».

вернуться

164

Арвак і Альсвінн — відповідно «Ранній» і «Прудкий»; ковальські міхи на їхніх спинах роздмухують жар сонця.

вернуться

165

Свалін — досл. «Охолоджувач». Він начебто має брати на себе частину сонячного жару. Взагалі, образ сонячного щита, що їде небом на возі, відомий на Півночі ще з бронзової доби (найвідоміший артефакт — так звана Трундхольмська солярна колісниця з північно-західної Зеландії, описана, зокрема, археологом Оле Кліндт-Єнсеном у його книжці «Данія до вікінгів»).

вернуться

166

Скьолль — «Омана»; Хаті — «Ненависть».

вернуться

167

Хродвітнір — вовк Фенрір.

вернуться

168

У цій строфі Одін радить загасити вогонь, щоб дим розвіявся і відкрилося небо.

вернуться

169

Скідбладнір — «Дошкобудований», корабель Фрейра, що його за потреби можна розібрати і сховати до гаманця. У його вітрила завжди дує попутній вітер.

вернуться

170

Слейпнір — «Швидкоковзаючий», чарівний восьминогий кінь Одіна.

вернуться

171

Браґі — норвезький скальд IX ст. на прізвисько Старий, що згодом став божественним покровителем поезії.

вернуться

172

Хаброк — «Довгі штани», натяк на характерне оперення на яструбиних ногах.

вернуться

173

Еґір — морський велет, у якого боги іноді збираються на бенкети.