50
Свідур і Свідрір
я для Соккміміра,
в дурні пошив
давнього йотуна,
стало життя
сина Мідвітніра
здобиччю в битві словесній[174].
51
Пива ти, Ґейрреде,
пив забагато;
тяжко образив ти гостя,
не буде тобі
допомоги від мене,
ані од решти ейнхер'їв,
ані від Одіна шани.
52
Багато я мовив,
а ти мало втямив,
недобрий твій друг[175];
меч мого друга
бачу я нині
весь у крові.
53
Жертву, вражену лезом,
нині отримає Іґґ,
знаю про тебе:
життя добігає кінця;
діси розгнівані[176],
нині ти зможеш
Одіна взріти,
тому підійди, як посмієш.
54
Одіном нині назвуся,
Іґґ мені інше ім'я,
звався я Тундом,
Баком і Скілвінґом,
Вавудом і Хрофтатюром,
Ґаутом й Яльком між асів,
Овніром, Свавніром, —
гадаю, слова ці
всі стали мною єдиним[177].
Конунг Ґейрред сидів, тримаючи на колінах меча, оголеного до половини. Почувши, що Одін наближається, він підвівся, щоб закрити Одіна від полум'я. Меч випав з його руки і встряв руків'ям донизу. Конунг спіткнувся і перечепився, меч його прохромив, і він помер. Тоді Одін зник. Аґнар же став конунгом і довго правив.
Промови Скірніра
(Поїздка Скірніра)
Фрейр, син Нйорда, якось сидів на Хлідск'яльві та оглядав усі світи. Глянув на Йотунхейм і помітив прекрасну дівчину, коли вона йшла з батькового дому до клуні. Відтоді як Фрейр її побачив, охопив його великий смуток.
Скірніром звався слуга Фрейра. Нйорд попросив його поговорити з Фрейром і якось його розрадити. Тоді Скаді промовила:
1
«Вставай нині, Скірніре,
йди побалакай
з нашим нащадком,
дізнайся у нього,
мудрого мужа
що засмутило?»
Скірнір мовив:
2
«Недобрі слова
почую від вашого сина,
як піду до нього балакать,
дізнатись у нього,
мудрого мужа
що засмутило».
3
«Скажи мені, Фрейре,
боже звитяжний,
знати я хочу:
чом сам ти сидиш
у залі порожній,
мій пане, весь день?»
Фрейр мовив:
4
«Що тобі мовити,
юний мій друже,
про горе моє?
Альвів світило[178]
всім сяє удень,
опріч кохання мого».
Скірнір мовив:
5
«Знаю тебе я
многії зими,
і ти мене, друже;
з юности нашої,
з давніх-давен
все одне одному
ми повіряли».
Фрейр мовив:
6
«З Ґюміра дому,
бачив, виходила
діва жадана;
рук її сяйвом
наскрізь просякли
простір і води.
7
Пристрасти тої,
що мене полонила,
жоден юнак ще не звідав;
з асів чи альвів
ніхто не зволіє
сватать за неї мене».
Скірнір мовив:
8
«Коня мені дай,
що крізь морок промчить,
крізь пломінь смертельний,
і того меча,
нищити здатного
йотунів рід».
Фрейр мовив:
9
«Коня тобі дам,
що крізь морок промчить,
крізь пломінь смертельний,
і того меча,
нищити здатного,
як мудрий ним володіє».
Скірнір мовив до коня:
10
«Морок надворі,
час нам рушати
понад вільгими горами,
понад народами турсів;
живими повернемось,
чи наші життя
йотун могутній візьме?»
Скірнір вирушив до садиби Ґюміра в Йотунхеймі. Там були злющі собаки, прив'язані коло воріт того двору, де мешкала Ґерд. Скірнір проїхав далі. Там на кургані сидів пастух. Скірнір звернувся до нього:
11
«Скажи мені, пастирю,
що на кургані сидить
і пильнує шляхи:
як оминути
Ґюміра псів,
щоб побалакати з дівою?»
Пастух відказав:
12
«Шукаєш ти смерти,
чи ти вже помер?
...
Дружньо балакати
з донькою Ґюміра гожою
тобі не судилося».
Скірнір мовив:
13
«Вчинок не кращий —
мужеві ся шкодувати,
як вирішив рушити
він у виправу;
всі мої дні
пораховані здавна,
злічена решта життя».
Ґерд мовила:
14
«Що це за гуркіт
чую я нині,
хто мчить до нас?
Земля аж двигтить,
дрижить увесь
Ґюміра дім».
Служниця мовила:
15
«Муж чужоземний
скочив з коня,
пустив його попасом».
Ґерд мовила:
16
«Пройти запроси його
в нашу господу,
і меду йому піднеси;
хоч я і боюся,
що муж чужоземний —
брата убивця мого[179]».
17
«Чи з роду ти альвів,
ні асам не родич,
ні ванам премудрим?
Чому ти прибув
крізь пломінь пекучий
до нас у господу?»
Скірнір мовив:
18
«Не родич я альвам,
не родич я асам
і ванам премудрим;
все ж я прибув
крізь пломінь пекучий
до вас у господу.
вернуться
У цій строфі йдеться, швидше за все, про поїздку Одіна до велета Вафтрудніра (див. пісню «Бесіда з Вафтрудніром»).
вернуться
Під «недобрим другом» мається на увазі сам Одін, який колись був прихильним до Ґейрреда, а тепер хоче його покарати.
вернуться
Діси розгнівані — діси, духи-хранителі, покинули тебе.
вернуться
Ці рядки можна тлумачити так, що кожне з імен Одіна позначає якусь одну його властивість, але зрештою всі ці властивості зливаються в єдиному образі; Одін набуває цілісности, втілюючи всі свої жахливі епітети.
вернуться
Брата убивця мого — про якого брата йдеться, важко сказати напевно. За однією версією, тим братом був пастух на кургані, що заважав проїхати «крізь пломінь смертельний» (хоча головною перепоною були просто злющі собаки на подвір'ї); але тоді текст мав би містити повідомлення про розправу Скірніра над ним. За іншою версією, братом Ґерд був йотун Белі, якого вбив саме Фрейр.