Перевізник мовив:
4
«Добре натовкся,
хвальку ти такий,
і горя не знаєш?
Сумно у домі твоєму,
мертва, я думаю, матір твоя[190]».
Тор мовив:
5
«Те, що ти кажеш,
всякого зробить
вельми сумним,
як мати померла».
Перевізник мовив:
6
«Не маєш добра ти
від трьох дворів навіть,
стоїш ти босоніж
і схожий на дранця,
мабуть, і безштанько».
Тор мовив:
7
«Прав-но сюди,
скажу, де пристати, —
чийого човна
тримаєш на суші?»
Перевізник мовив:
8
«Хільдольфом зветься
хазяїн човна,
герой, що замешкав
у Радсейярсунді,
казав не возити
бурлак й конокрадів,
лиш добрих людей
і тих, кого знаю;
скажи своє ймення,
як хочеш протоку здолати».
Тор мовив:
9
«Назву своє ймення
і рід весь шляхетний,
хоча вороги тут довкола[191];
я Одіна син,
Мейлі я — брат,
а Маґні я батько,
богів захисник,
так судять про Тора.
Себе я назвав,
а ти як прозвався?»
Перевізник мовив:
10
«Харбардом звуся,
з ім'ям не таюся».
Тор мовив:
11
«Нащо б тобі
критися з іменем,
якщо ти не ворог?»
Харбард мовив:
12
«Хай був би я ворог,
врятую життя
від тебе своє,
не тут мені вмерти».
Тор мовив:
13
«Шкода мені
бродом до тебе
крізь хвилі рушати,
мочити майно;
тоді відплачу
тобі, шмаркачеві[192],
за прикрі слова,
коли подолаю протоку».
Харбард мовив:
14
«Тут я стоятиму,
на тебе чекатиму,
не стрів ти суворих мужів
від Хрунґніра смерти[193]».
Тор мовив:
15
«Ти нині згадав
Хрунґніра мертвого,
турса шляхетного,
камінноголового?
Стяв я ту голову
в січі запеклій.
А що тобі трапилось,
Харбарде?»
Харбард мовив:
16
«Був я у Фьольвара
цілих п'ять зим
на острові тому,
що Альґреном зветься;
бились ми там,
ворогів убивали,
здолали багацько,
і з дівами тішились».
Тор мовив:
17
«То як вам велося з тими жінками?»
Харбард мовив:
18
«Жваво у ліжку
і в бесіді тихо;
мудрими й вірними
були ті жінки;
вони із піску
звивали мотузку,
в долині глибокій
землю копали[194];
був я з усіх
мужів найхитрішим;
звабив сестер я сімох
і тішився з ними багато.
А що тобі трапилось, Торе?»
Тор мовив:
19
«Тьяці я вбив,
дужого йотуна;
я очі закинув
Альвальді сина
на небо високе,
ліпша то пам'ятка
вчинку мого,
всі люди те бачать[195].
А що тобі трапилось, Харбарде?»
Харбард мовив:
20
«Втіху велику
мав я од мороку вершниць[196],
яких забирав у мужів;
йотун суворий,
я знаю, був Хлебард;
дав він мені кий чарівний,
а я його тями позбавив».
Тор мовив:
21
«Зле відплатив
ти за добрий дарунок».
Харбард мовив:
22
«Зріж дуба верхівку,
виросте вдруге,
кожен шукає свого[197].
А що тобі трапилось, Торе?»
Тор мовив:
23
«Був я на сході,
бився з жінками
турсів бридкими,
що в гори втекли;
зробиться йотунів
рід завеликим,
як всі вони житимуть,
й не стане у Мідґарді люду.
А що тобі трапилось, Харбарде?»
Харбард мовив:
24
«Був я у Валланді[198],
бився у січах,
жодного з вепрів
од битви не втримав[199];
Одін-бо ярлів
полеглих приймає,
а Тор — той рабів[200]».
Тор мовив:
25
«Зробиш нерівним
люд перед асами,
як матимеш владу велику[201]».
Харбард мовив:
26
«Тор має силу,
відваги ж у серці нема;
від переляку
заліз в рукавицю[202],
наче ти вже не Тор;
ти не посмів,
охоплений страхом,
чхати й пердіти,
щоб Ф'ялар не чув».
вернуться
Вівсянка з оселедцями — національна страва в Норвегії. Кашу варять не на молоці, а на воді, і не розмазню, а густу. Оселедців беруть солених чи вуджених, рубають на невеличкі шматочки і кидають до каші за кілька хвилин до того, як зменшити вогонь. Виходить проста і поживна їжа.
вернуться
Харбард жартує. У строфі 56 він каже, що Тор може зустрітися з Фьорґун, тобто зі своєю матір'ю, у Верланді.
вернуться
Вороги тут довкола — Тор ще не подолав протоку, тож досі перебуває у Йотунхеймі.
вернуться
Шмаркач (kögursveini, ще kögurbami) — досл. «малолітній хлопець», «мала дитина», стала форма зневажливого звернення до юнака.
вернуться
Про те, як Тор убив йотуна Хрунґніра, йдеться у «Молодшій Едді» («Едді Сноррі»).
вернуться
Ці дивні заняття є метафорою на позначення процесу «робити неможливе», себто пручатися Одіну.
вернуться
Тьяці, сина Альвальді, було убито, а очі його пожбурили на небо, і там вони стали зірками. Однак стосовно того, кому саме належить цей подвиг, існують дві версії. Згідно з однією («Молодша Едда»), його забили боги (гуртом), очі закинув на небо Одін. Інша версія («Пересварка Локі») розповідає, що Тьяці вбив Тор, але за допомоги Локі.
вернуться
Вершниці мороку (myrkriður) — тобто відьми, тролиці. Відтак їхні чоловіки — тролі.
вернуться
Валланд — взагалі-то цим топонімом в ісландській літературній традиції позначається земля валів, себто кельтів, Вельс або, рідше, Франція, але в даному випадку мається на увазі просто «чужа земля».
вернуться
Жодного з вепрів // од битви не втримав (atta ек jöfrum, еп aldri sættak) — досл. «я змушував вепрів ніколи не сидіти», тобто розпалював війни. Під вепрами (jöfrum) тут слід розуміти військових очільників, вождів, королів. Германська аристократично-військова поетична традиція (зокрема і поезія скальдів) створила низку «хижих», «звірячих» епітетів на позначення воїна: це і вовк, і ведмідь, і орел, і яструб. Вепр у цій системі посідає особливе місце (і не лише у германській культурі), позначаючи вождя.
вернуться
Ця теза — радше дошкульне глузування на адресу Тора, ніж якесь актуальне міфологічне уявлення.
вернуться
Строфа 25 підкреслює диференціацію авдиторії прихильників Тора і Одіна. Торові вклонявся переважно простий люд, тоді як Одін — божество аристократичне і водночас маргінальне, тож уявлення про рівність і справедливість у цих богів різняться так само, як і у представників згаданих соціальних верств.
вернуться
Сюжет із рукавицею велетня Ф'ялара (чи Скрюміра) відомий з «Молодшої Едди». Інша річ, що Тор із товаришами заліз туди не зі страху, а погрітися і переночувати, бо подумав, що то просто хатина.
