Читать онлайн "Старша Едда. Епос" - RuLit

Выбрать главу

Харбард мовив: 60 «Нині рушай, і хай би тя тролі вхопили!»

Пісня про Хюміра

1 Мали боги здобич на ловах, бенкетом гадали себе потішити, різки мішали[211], зріли на кров, взнали, що Еґір не мав казана.

2 Берґбю[212] сидів, як дитина, веселий, схожий на сина Міскорблінді[213]; глянув у вічі йому Іґґів син[214]: «Маєш ти асам бенкет влаштувати!»

3 Великого клопоту ті слова завдали, капость замислив богові йотун; здумав згубити Сів чоловіка[215]: «Казана ж бо пивного мені ти дістань».

4 Довго не знали дужі боги, сильномогутні, де б його взяти, аж поки вірний Тюр[216] не порадив другові Тору, годованцю Хлори[217]:

5 «Замешкав на сході від Еліваґару[218] Хюмір стомудрий на краю небес; має мій батько[219] великий казан, широкий на залу, глибокий на милю[220]».

Тор мовив: 6 «Дістати чи зможемо ту водоварку?»

Тюр мовив: «Якщо, друже, з розумом братись до діла».

7 Цілу добу їхали прудко, день від Асґарду до Еґіля хати; цапів до стада загнав круторогих; до зали ввійшли, до Хюміра дому.

8 Бабу зустріли, гидотну на вигляд, мала голів вона дев'ятсот, інша виходила, злотоприкрашена, жона світлоброва, гостей частувала.

Фрілла [матір Тюра] мовила: 9 «Йотуна родичу, волію сховати вас я обох під казаном; мій чоловік часто буває скупим до гостей, лиха його вдача».

10 Той горетворець пізно вернувся, суворий владика, Хюмір, додому. Рушив до зали, — тріщав льодовик, — мав той хазяїн щік мерзлі хащі[221].

Фрілла мовила: 11 «Бувай ти здоровий і в доброму гуморі, нині твій син прибув до господи, його ми чекали з мандрів далеких; приїхав із ним Хродрів суперник, друг роду людей, Веором[222] зветься.

12 Бачиш, сидять під зали торцем, ховає від зору стовп їх поставний». Стовп розколовся під поглядом йотуна, та спершу навпіл трісла бантина.

13 Казанів вісім розбилося вщент, опріч одного, кування міцного; тоді вони вийшли, а йотун старий ока не зводив із супротивника.

14 Того не сказав би, що думає добре про гостя, що горе тролицям приніс[223]; трійко бичків узято зі стада, йотун звелів з них зготувати вечерю.

15 Кожен із трьох вкоротився на голову, покладений був пектися на вогнищі; Сів чоловік, перше, ніж спати, змегелив із них двох биків Хюміра.

16 Видався сивому другові Хрунґніра[224] той підвечірок надто коштовним.

Хюмір мовив: «Завтра на вечір будемо їсти те, що дістанемо з моря ми троє».

17 Веор сказав — волію рушати, як йотун завзятий знайде наживку.

Хюмір мовив: «Іди до худоби, коли такий певний, гір руйначу, знайдеш наживку на пасовиську.

18 Так я гадаю, серед биків неважко знайти годящу наживку». Прудко юнак подався до лісу, пасся там бик, чорний-чорнезний.

19 Зламав бугаєві турсів убивця рогів обох вежу високу[225].

Хюмір мовив: «Вчинку твоєму більше зрадів би човника власник, якби ти спав».

20 Родича мавпи[226] цапів господар[227] просив козла дерева[228] подалі завезти, йотун тоді на те відказав — геть не бажаю рушати далеко.

21 Тягне із моря Хюмір похмурий гаком китів — двох витягає, а на кормі Одіна родич, Беор, до ладу вудку лаштує.

22 На гак насадив людей помічник, змія убивця, кебу бичачу; наживку схопив божий суперник, пасок, що землю всю оперезав[229].

23 Тягне рішучо Тор заповзятий змія картатого, вже підійма на облавок; молотом лупить волосся вершину[230] гада гидкого, вовчого брата[231].