Старша Едда. Епос

9
Летів тоді Локі, —
вбрання пір'їсте гуло, —
позаду залишив
йотунів землю
і прямував до
асів садиби.
Стрів його Тор
серед господи,
спершу слова
мовив такі:

10
«Чи виконав ти
справу доручену?
Одразу скажи,
часу даремно не гай,
той, хто сидить,
слова забуває,
той же, хто ляже,
бреше багато».

Локі мовив:
11
«Виконав я
справу доручену.
В Трюма твій молот,
в турсів господаря,
на світі ніхто
його не дістане,
якщо лише Фрейя
за нього не вийде».

12
Пішли до обійстя
прекрасної Фрейї,
спершу слова
сказали такі:
«Вберися ти, Фрейє,
у шати весільні,
мусимо їхати
до Йотунхейму».

13
Фрейя розгнівалась,
пирхала люто,
аж зала асів
уся задрижала,
пожбурила геть
намисто Брісінґів[295]:
«Вважати мене
гулящою будуть,
як рушу з тобою
до Йотунхейму!»

14
Зібрались тоді
аси на тінґ,
з ними асиньї
всі на нараду,
радились там
всевладні боги,
як їм Хлорріді
молот дістати.

15
Хеймдалль промовив,
ас найсвітліший,
відав він долі
так само, як вани:
«Тор хай одягає
шати весільні,
візьме прекрасне
намисто Брісінґів.

16
У нього позаду
хай будуть ключі,
сукня жіноча
звиса до колін,
на грудях широких —
каміння коштовне,
голову вкриє
гарним убором».

17
Тор тоді мовив,
ас наймужніший:
«Аси мене
жоновидним назвуть,
якщо я вберуся
в шати весільні».

18
Тоді мовив Локі,
син Лауфейї:
«Змовкни ти, Торе,
стримай слова.
Хутко замешкають
йотуни в Асгарді,
якщо ти свій молот
забрати не зможеш».

19
Тор тоді вбрався
у шати весільні,
повісив на шию
намисто Брісінґів,
у нього позаду
висіли ключі,
сукня жіноча
закрила коліна,
груди широкі —
каміння коштовне,
гарний убір
голову вкрив.

20
Тоді мовив Локі,
син Лауфейї:
«Я при тобі
служницею буду,
вдвох ми поїдемо
до Йотунхейму».

21
Цапів тоді
прудких запрягли,
з дому поїхали
вельми швиденько.
Гори здригались,
палала земля,
то рушив син Одіна
до Йотунхейму.

22
Трюм тоді мовив,
турсів господар:
«Підводьтеся, йотуни,
лави готуйте,
нині отримаю
Фрейю в дружини,
Нйорда дочку
із Ноатуну[296].

23
Корови надворі тут
рогами злотні,
чорних биків
чимало у турса;
доста у мене майна,
доста у мене скарбів,
одної лиш Фрейї
мені бракувало».

24
Рано надвечір
вони прибули,
йотунам саме
підносили пиво;
Сів чоловік[297]
сам з'їв бика
і вісім лососів,
і ласощі всі,
що жінкам залишили,
й три діжки меду
випив один.

25
Трюм тоді мовив,
турсів господар:
«Хто таке бачив,
щоб жінка так жерла?
Не знав я жінок,
щоб так напихались,
ані дівчат,
щоб мед так глитали».

26
Сиділа всемудра
поруч служниця,
кмітливі слова
йоту ну мовила:
«Фрейя не їла
вісім ночей,
так квапилась діва
до Йотунхейму».