13
Спитав тоді Нідуд,
Ньярів господар:
«Звідки ти, Вьолунде,
альвів володарю,
злото дістав
у Вовчій долині?»
Вьолунд мовив:
14
«Злота нема,
гамузу Грані,
далеко, гадаю,
пагорби Райну[317];
згадую, більше
мали майна,
як родичі разом
жили щасливо.
15
Хладґуд і Гервьор,
Хлодвера доньки,
Ельрун була
дочкою К'яра».
16
[Стала назовні
Нідуда жінка],
пройшлася вона
довгою залою,
стала і мовила
голосом тихим:
«Не посміхнеться
мешканець хащі».
Конунг Нідуд дав своїй дочці Бьодвільд золотого персня, якого зняв з ликової мотузки у Вьолунда, собі ж узяв меча, що ним володів Вьолунд. Жінка велителя [Нідуда] мовила:
17
«Очі пожадні його
блищать, мов у змія,
зуби скрегочуть,
бо взяв ти меча,
і персня дав Бьодвільд;
підріжте йому
міцні сухожилки,
хай він сидить
на Севарстоді».
Так і вчинили: підрізали йому сухожилки під колінами і відвезли до одного острівця, розташованого неподалік від землі й названого Севарстод. Там він ладив для конунга всілякі прикраси. Жодна людина не мала його там навідувати, крім одного лиш конунга.
Вьолунд мовив:
18
«Сяє у Нідуда
меч на поясі,
його я гострив
управно, як міг,
загартував
добре, як вмів;
мій сяючий меч
далеко знесли,
не бачу його
у Вьолунда кузні.
19
Тепер носить Бьодвільд
перстень черлений
моєї жони, —
не діждуся розплати!»
20
Не відав спочинку,
молотом стукав,
витвір зробив
гарний для Нідуда.
Два юнаки
прибули морем,
Нідуда діти,
на Севарстод.
21
До скрині наблизились,
просили ключа
скарби подивитись —
чекало їх лихо;
майна там багато
знайшли юнаки,
червоного золота
й різних прикрас.
Вьолунд мовив:
22
«Приходьте ви двоє,
приходьте назавтра;
вам я дозволю
злото це взяти;
та знати не мають
дівки а чи слуги,
жодна людина,
що тут ви знайшли».
23
Сказав незабаром
іншому хлопець,
брат мовив брату:
«Ходім, глянем персні!»
До скрині наблизились,
просили ключа,
скарби подивитись —
чекало їх лихо.
24
Голови стяв він
конунга дітям,
під горна поклав
ноги братів,
чари зробив
з їхніх голів,
сріблом оздобив
і Нідуду вислав.
25
Очі братів
яхонтосяйні
мудрій послав
Нідуда жінці,
зуби братам
вирвав обом,
пряжки зробив з них
Бьодвільд на груди.
26
Тоді взяла Бьодвільд
браслет — хизуватись,
...
[дала його Вьолунду],
щоб злагодив злам:
«Ніхто не поможе
мені, окрім тебе».
Вьолунд мовив:
27
«Так я залагоджу
злама на злоті,
твій батько
подякує вельми,
і матір твоя
задоволена буде,
та й ти сама
матимеш втіху».
28
Підніс він їй хмелю,
бо хитрість замислив,
а Бьодвільд на лаві
мирно заснула.
«Нині відплату
стягнув за образи,
лиш за найтяжчу
ще не помстився».
29
«Волію я, — мовив
Вьолунд, — щоб крила
мене донесли
до Нідуда воїв».
Вьолунд зі сміхом
злетів у повітря,
плакала Бьодвільд,
острів полишила,
журна за коханим
і перед батьковим гнівом.
30
Зовні стояла
Нідуда жінка,
мудра пройшлася
довгою залою, —
а Вьолунд оперся
на тина спочити:
«Підвівся ти, Нідуде,
ньярів господарю?»
Нідуд мовив:
31
«Давно я підвівся,
щастя позбавлений,
спокій утратив:
сини мої мертві;
холод принесла
порада підступна,
нині волію
до Вьолунда мовити.
32
Скажи мені, Вьолунде,
альвів володарю,
як ти згубив
дітей моїх юних?»
Вьолунд мовив:
33
«Клятву ти спершу
мені маєш дати,
з усіх найміцнішу,
облавком човна
і краєм щита,
спиною коня
і лезом меча,
що ти не убив
Вьолунда жінку,
дружину мою
не ти погубив,
бо іншу мою
дружину ти знаєш,
дитя вона вродить
в палатах твоїх.
34
До кузні ходи,
яку збудував ти,
там шкіру знайдеш,
просякнуту кров'ю;
голови стяв я
діткам твоїм,
під горна поклав
ноги братів.
35
Чари зробив
з їхніх голів,
сріблом оздобив,
Нідуду послав їх;
очі братів
яхонтосяйні
мудрій послав
Нідуда жінці,
36
зуби братам
вирвав обом,
пряжки зробив з них
Бьодвільд на груди;
Бьодвільд тепер
ходить вагітна,
ваша дочка,
породжена вами».
Нідуд мовив:
37
«Слів би не міг ти
мовити гірших,
Вьолунда волею
вражений нині;
й вищий з мужів
тебе не дістане,
не долетить
до тебе й стріла,
ти ж бо вознісся
в небо високе».
вернуться
317
Посилання на вьольсунґо-нібелунґівський сюжет, один із центральних у нордичній традиції. Грані — ім'я коня Сігурда, який заволодів скарбом дракона Фафніра, відтак гамуз (точніше, вантаж) Грані — золото, скарби (поширений кеннінґ на позначення золота). Вважалося, що прокляті скарби Фафніра сховані чи на дні Райну, чи на пагорбах понад рікою.