Хрімґерд, дочка Хаті, мовила:
12
«Що за герої
у Хатафьорді?
Щити на човні,
хоробрі на позір,
гадаю, налякані мало;
як зветься ваш конунг?»
Атлі мовив:
13
«Хельґі він зветься,
ти лиха великого
князю не зробиш;
залізні облавки
у наших човнів;
нам відьми не шкодять[326]».
Хрімґерд мовила:
14
«Як тебе звати, мужу могутній,
як люди тя кличуть?
Тобі владар вірить,
коли доручає
стояти на носі[327]».
Атлі мовив:
15
«Атлі я звуся,
гнів мій страшний[328],
багато потвор я здолав;
на штевнях вогких
часто стояв я
і вершниць нічних[329] убивав.
16
Як твоє ймення,
жона смертежахна?
Назви свого батька ім'я;
на дев'ять ти миль
у землю врости,
і хай з тебе виросте древо».
Хрімґерд мовила:
17
«Хрімґерд я звуся,
а Хаті — мій батько,
він йотуном був найсильнішим;
чимало жінок
забрав із осель,
спинив його Хельґі».
Атлі мовив:
18
«Чигала ти, жінко,
на човен героя
біля гирла фіорду;
поїхав би воїн
дарунком до Ран[330]
із волі твоєї,
якби тебе спис не спинив».
Хрімґерд мовила:
19
«Ти, Атлі, здурів,
наснилось тобі,
як очі стулив;
матір моя
княжі замкнула човни;
я ж потопила
Хльоварда синів.
20
Іржатимеш, Атлі,
коли ти не євнух,
як Хрімґерд хвоста задере;
серце зайшлося,
гадаю, від страху,
хоч голосом ти жеребець».
Атлі мовив:
21
«Що я жеребець,
доведу, коли хочеш,
на сушу зійду,
тебе всю понівечу,
коли забажаю,
опустиш ти, Хрімґерд, хвоста».
Хрімґерд мовила:
22
«Ти, Атлі, на сушу ступи,
певний у моці,
зустрінемось в бухті Варін,
виправлю ребра
тобі я, герою,
коли в мої руки потрапиш».
Атлі мовив:
23
«Я не зійду,
доки вої ще сплять,
триматиму варту;
не вільно мені
тролиць виглядати
під нашим човном».
Хрімґерд мовила:
24
«Хельґі збуди,
Хрімґерд сплати,
бо вбити дозволив ти Хаті;
нічку одну
хай вона з владарем спить,
втрату свою відшкодує».
Атлі мовив:
25
«Лодіном зветься
єдиний твій суджений,
ти людям бридка,
живе на Толлеї
турс хортовидний,
мешканець лави паскудний,
ліпший тобі чоловік».
Хрімґерд мовила:
26
«Жінка для Хельґі жадана,
що верхи фіорд оглядала
минулої ночі;
...
27
Злотосяйна діва
мене пересилить;
на землю ступила,
човни захищала,
вона лиш одна
мені не дозволить
знищити будлунґів[331] люд».
Атлі мовив:
28
«Слухай-но, Хрімґерд,
тобі відшкодую,
коли скажеш князю,
чи дух там один[332]
човни захищав,
чи їх було кілька?»
Хрімґерд мовила:
29
«Тричі по дев'ять
там їхало дів,
а спереду — біла в шоломі,
їх коні трусились,
а там, де спинялись,
роса у глибокі долини
і град на високі ліси
стікав з їхніх грив,
щоб людям прийшов урожай;
було мені гидко те зріти».
Атлі мовив:
30
«На схід подивись нині, Хрімґерд,
чи тобі не погрожує
Хельґі знаками смерти[333];
на суші й на морі
захищені ловдунґів лодді
й сіклінґів також.
31
День уже, Хрімґерд,
затримав тебе
Атлі до гибелі,
пам'ятним знаком у фіорді
людям на сміх
стоятимеш ти, скам'яніла[334]».
Конунг Хельґі був звитяжним героєм. Він прибув до конунга Ейлімі просити руки його дочки Свави. Хельґі й Свава обмінялися обітницями і сильно кохали одне одного. Свава лишилася у домі свого батька, а Хельґі вирушив на війну. Свава, як і раніше, була валькірією.
Хедін був удома зі своїм батьком, конунгом Хйорвардом, у Норвегії.
У переддень йоля Хедін їхав сам-один через ліс і зустрів тролицю. Вона їхала на вовку, а замість вудил тримала змій. Вона попросила Хедіна супроводжувати її. «Ні», — відказав той. Вона ж мовила: «За це ти поплатишся за чарою обітниць». Під вечір стали виголошувати обітниці. Привели святкового кабана. Люди клали на нього руку і виголошували клятви за чарою. Хедін присягнув непорушно взяти за себе Сваву, дочку конунга Ейлімі, кохану його брата Хельґі. Він дуже збентежився, пішов на південь і зустрів свого брата Хельґі. Хельґі мовив:
32
«Привіт тобі, Хедіне,
як можеш, повідай,
що чути нового
у землях норвезьких,
чом ти, королевич,
полишив свій край,
чому одного
тебе я зустрів?»
вернуться
Йдеться про те, що на облавках корабля висять щити, оббиті залізом. Вважалося, що метали, особливо — залізо, відлякує різну нечисть і лихі чари. Радше за все, це відгомін індоєвропейської «металофобії»: в архаїчному суспільстві метали — зброя, прикраси тощо — маркували воїнську страту, будучи табу для представників господарського і жрецького прошарків.
вернуться
Саме на носі човна під час бою було найнебезпечніше, тому туди ставили найкращих бійців.
вернуться
Гра слів: «Атлі» пишеться і звучить майже як atall, себто «жахливий, дикий, лютий, гнівносяючий».
вернуться
Ран — жінка морського велетня Еґіра, потрапити до неї — потонути в морі.
вернуться
Будлунґи і даліловдунґи, сіклінґи — патронімічні іносказання на позначення шляхетних воїнів. Походження не зовсім прозоре. Так, будлунґи — імовірно, від імени Будлі, брата Атлі (історичний Бледа, брат історичного Аттіли).
вернуться
Чи дух там один — в оригіналі var sú ein véttr, під словом véttr мається на увазі дух-захисник, у цьому випадку — валькірія.
вернуться
Знаки смерти — руни, викарбувані на зброї, щоб збільшити згубну силу.
вернуться
Сенс строфи 31 у тому, що Атлі розмовами затримав Хрімґерд до світанку. Будучи хтонічним створінням, дочкою йотуна, вона обернулася на камінь під променями сонця.