36
Буде там Хьодбродд —
серед човнів
Хельґі знайде,
князя, що гребував
битв уникати,
того, що часто
орлів годував,
доки ти вдома
рабинь цілував».
Ґудмунд мовив:
37
«Княже, не чув ти
прадавніх переказів,
вітаєш героїв
словами недобрими.
38
Ти пожирав
вовчі наїдки,
власного брата
відомий убивце,
часто смоктав ти
рани в тілах,
серед каміння
ти плазував[355]».
Сінфьотлі мовив:
39
«Відьмою був ти
на Варинейї,
брехливою жінкою,
вбраною в брехні;
казав ти, ніхто
не жаданий тобі
з мужів броненосних,
окрім Сінфьотлі.
40
Скессою[356] був ти,
валькірією дикою,
гнів на тобі
самого Всебатька[357];
будуть ейнхерії[358]
битися люто,
бабо злодумна,
всі через тебе.
41
Ти дев'ятьох
вовків породив
на мисі Саго,
я був їхнім батьком[359]».
Ґудмунд мовив:
42
«Батьком не був ти
Фенрірововкам,
з усіх задавнілий,
кого я згадаю,
тебе ж холостили
на Ґніпалунді
турсів жінки
на мисі Торснес.
43
Пасинком був
Сіґґейровим ти,
вовчим пісням
ти підвивав,
лежачи в лісі
попід хатами;
горя дістав ти
пригорщу повну,
брата свого
груди скривавши;
слави зажив ти
справою злою[360]».
Сінфьотлі мовив:
44
«Був ти на Бравеллі[361]
жінкою Ґрані[362],
з вуздою злотною,
ладен до чвалу;
чимало тобі
довелося, хирлявому,
нести мене в сідалі
схилами пагорбів».
Ґудмунд мовив:
45
«Хлопцем тоді ти
безрадісним був,
коли ти доїв
Ґулльніра[363] кіз,
іншого разу
велетки Імди
був ти дочкою
в сукні подертій;
волієш ти далі казати?»
Сінфьотлі мовив:
46
«Я почастую
на Фрекастейні
круків голодних
стервом твоїм,
потому як ти
суки і свині
згониш докупи,
щоб харчу їм дати;
тролі з тобою».
Хельґі мовив:
47
«Краще, Сінфьотлі,
ми почнемо
битву велику
на радість орлам,
аніж слова
жбурляти порожні,
хоч перснелами[364]
сваритись готові.
48
Не схожі на гідних
Ґранмара діти,
хоча і брехати
не варто героям:
вони довели
близ Моїнсхейму
дух свій міцний
у борні мечів».
49
Двоє героїв
поїхали геть,
Свіпуд і Свеґьод,
аж до Сольхейму
долами вільгими,
темними схилами;
двигтіло море мари[365]
від ходу могутнього.
50
Князя зустріли
вони коло міста,
казали — суворий
вождь на підході;
з-надвору став Хьодбродд,
шолома володар,
вершників настрій
своїх він помітив:
«Чом затужили
Хніфлунґи[366] нині?»
Ґудмунд мовив:
51
«Рушать сюди
моцні човни,
олені колеса[367]
з довгими реями,
щитами великими,
рівними веслами,
то витязі моря,
радісні Ільвінґи.
52
Сходить на берег
п'ятнадцять дружин[368],
у Соґні ж лишилося
цілих сім тисяч,
кинули якір
при Ґніпалунді
лані прибою[369]
всі чорно-сині,
вбрані у злото;
сила-силенна
люду зібралась,
не зволікатиме
Хельґі тепер
з тінґом мечів[370]».
Хьодбродд мовив:
53
«Хай коні скачуть
до тінґу великого,
а Спорвітнір —
до Спанісхейду,
Мельнір і Мюльнір —
до Мюрквіду їдуть;
хай всякий муж
спокій полишить,
чий пломінь смерти[371]
годний разити.
54
Хьоґні покличте
і Хрінґа синів,
Атлі та Інґві,
Альва старого,
готові вони
битву почати;
Вьольсунґам буде
опір достойний».
55
Стрілись вони,
битва була там,
мечі спалахнули
близ Фрекастейна.
Завжди був Хельґі,
Хундінґа Вбивця,
в перших рядах,
де точилась борня,
ласий до битви,
втечі не відав;
мав князь міцний
духу горіх[372].
56
3 неба зійшли
діви в шоломах
князю на поміч, —
зброя бряжчала, —
мовила Сіґрун,
крилата воїтелька, —
кінь відьми жер
Хуґіна харч[373], —
57
«Слава тобі,
радуйся, княже,
Інґві нащадок[374],
і многая літа,
адже здолав ти
безстрашного вепра,
що вразив
страшного для всіх[375].
вернуться
У цій строфі Сінфьотлі порівнюється із вовком, що пожирає мерців. на каміння кидали трупи ворогів на поживу вовкам. Ця норвезька традиція, можливо, еволюціонувала від похоронного обряду, який полягає у виставлянні мерця на поталу різним стерв'ятникам, а ховаються самі очищені кістки (у Європі такий спосіб поховання нібито не відомий, але подібне практикують зороастрійці), до своєрідного способу магічного знищення супротивника, що залишився без належного поховання, чи й до жертвопринесення вовкам — священним тваринам Одіна, духам-покровителям вікінгів (можливий відгомін тотемізму).
вернуться
Скесса — специфічне ісландське слово на позначення троля жіночої статі.
вернуться
Ейнхерії — воїни, полеглі у битвах, обрані до Вальхалли, де вони весело проводять час у бенкетах та воїнських управах, чекаючи на останню битву Раґнарьок.
вернуться
У цій строфі Сінфьотлі тричі проклинає Ґудмунда: по-перше, приписавши йому пасивний гомосексуалізм, по-друге, жіночу здатність народжувати дітей, і, по-третє, нелюдську природу, адже народилися вовки, а нелюдські діти (втім, це може вказувати й на «вовчу» вдачу самого Сінфьотлі як їхнього батька).
вернуться
Строфа 43 є стислим поетичним переказом розділу VIII «Саги про Вьольсунґів».
вернуться
Бравелль (варіант — Бравелла) — ймовірно, затока Бровікен (коло Норчеппінґу в Швеції), де у середині VIII сторіччя відбулася між свеями й західними ґаутами під керівництвом Сіґурда Персня з одного боку й данами та східними ґаутами під проводом Харальда Бойового Зуба — з другого. Коли вірити Саксону Граматику, дани програли, а Сіґурд Перстень завоював Данію. Втім, учені ставлять під сумнів історичність цієї битви.
вернуться
Жінка Ґрані — кобила. Ґрані — кінь Сіґурда.
вернуться
Перснелами — кеннінґ на позначення королів. Походить від звичаю ділити здобич і взагалі золото між дружинниками: конунг ламав персні з коштовних металів і роздавав шматки вірним людям. Варто додати, що йдеться, власне, не про перстеники, що надіваються на персти, від чого й слов'янська назва прикраси, а передусім про масивні ручні браслети.
вернуться
Хніфлунґи — (Hniflungum), ще Ніфлунґи — досл. «Люди Туману», від nifl/hnifl — «туман». Цей етнонім має широке семантичне поле. Так, у німецькій традиції терміном Nibelungen (від Nebel — «туман») позначаються як гноми, яким належать скарби, що їх згодом забрав у них Зігфрід, так і подальші власники цих проклятих скарбів — і сам Зігфрід, і, по його смерті, королі з Вормсу та їхній радник Гаґен Троньє. Туман є недвозначним маркером хтонічного простору, країни мерців, відтак кожен, хто володів тим золотом, сам обертався на мерця у магічному сенсі. У скандинавській традиції Хніфлунґами спочатку йменували Вьольсунґів, але згодом цей термін поширився на будь-який героїчний рід (подібно до таких термінів, як сіклінґи, будлунґи, лофдунґи тощо). Тут Хніфлунґами названо синів Ґранмара.
вернуться
Олені колеса (rakka-hirtir) — кораблі. Словом rakka позначається зокрема колесо, на якому вітрило обертається довкола щогли.
вернуться
Дружина (fólk) — тут під словом fólk слід розуміти не народ, а військо від фюльку, народу, підпорядкованого Хельґі.
вернуться
Кінь відьми жер // Хугіна харч — «конем відьми» названо вовка (див. примітку до прозового фрагменту між строфами 31 і 32 «Пісні про Хельґі сина Хйорварда»); Хуґін («Розум») — один з круків Одіна (інший — Мунін, «Пам'ять»), відтак його харч — стерво.
вернуться
Інґві нащадок — себто нащадок Фрейра. Під іменем Інґві це божество шанували й вважали своїм пращуром деякі західні германці; також його вважають родоначальником Інґлінгів, династії данських та шведських королів. Це викликає подив: адже ні Ільвінґи, ні Вьольсунґи не були нащадками Інґві-Фрейра (Вьольсунґи — нащадки Одіна, як уже було сказано). Тож Хельґі, як згодом і Сігурда, було втягнуто у скандинавський родовід.
вернуться
Під «безстрашним вепром» тут слід розуміти Хьодбродда, а під «страшним для всіх», кого вразив «безстрашний вепр» — імовірно, того самого загадкового Ісунґа.