Сіґгрун мовила:
16
«Мене обіцяли
за Хьодбродда видати,
та іншого воїна
зріти волію;
тож я боюся
родичів гніву,
бо мого батька
я задум зламала».
17
Хьоґні дочка
ввірила душу
Хельґі єдиному,
в тому зізналася.
Хельґі мовив:
18
«Нині не бійся
гніву ти Хьоґні,
ні злої волі
родичів інших.
Ти стала, дівчино,
моїм життям;
роду твого
я не боюся».
Тоді Хельґі зібрав велике морське військо, вирушив на Фрекастейн і потрапив у жахливу бурю. Блискавки палахкотіли в небі та вражали човни. Тут люди побачили, як небом їдуть дев'ять валькірій, і з ними Сіґрун. Шторм утишився, і люди дісталися суходолу неушкоджені.
Ґранмарові сини побачили з якоїсь гори кораблі під вітрилами коло берега. Ґудмунд скочив на коня й поїхав на мис у бухті, щоб усе розвідати. Там Вьольсунґи вже згортали вітрила.
Тоді Ґудмунд Ґранмарсон мовив:
19
«Хто з щитоносців[384]
очолив човни,
ласих до битви
пустив уперед?
Миру чекати
марно від воїв,
тіні криваві
кидають вікінги».
Сінфьотлі мовив:
20
«Тут може Хьодбродд
Хельґі впізнати,
човнів очільника,
першого в битвах,
статки дістав він
родичів ваших,
Фйорсунґів спадок[385]
він захопив».
Ґудмунд мовив:
21
«Маємо спершу
на Фрекастейні
миру шукати
в присуді битви;
час уже, Хьодбродде,
гору нам взяти,
далі не можна
шкоду терпіти».
Сінфьотлі мовив:
22
«Спершу ти, Ґудмунде,
випаси кіз,
на схилі гори
по скелях полазь,
в руку візьми
горіхову гілку.
Це тобі ближче
за присуд мечів[386]».
Хельґі мовив:
23
«Ліпше, Сінфьотлі,
тобі розпочати
битву велику,
орлів годувати,
аніж безпечно
разити словами,
хоч воїни мають
ненависти вдосталь.
24
Не зву я достойними
Ґранмара родичів,
хоч і брехні
не варті герої,
бо довели вони
при Моїнсхеймі,
що мають духу
мечами разити;
воїни ці
явили відвагу».
Ґудмунд поїхав додому зі звісткою про чуже військо. Тоді Ґранмарсони й собі стали скликати раті. Прибуло до них чимало конунгів. Був там і Хьоґні, батько Сіґрун, і сини його, Браґі й Даґ. Відбулася велика битва, і погинули всі Ґранмарові сини з усіма їхніми вождями, крім Даґа — сина Хьоґні, який здався і присягнув на вірність Вьольсунґам.
Сіґрун пішла на поле бою і знайшла Хьодбродда, який умирав. Вона мовила:
25
«Не буде тебе
Сіґрун з Севафйоллю,
Хьодбродде конунг,
тримати в обіймах, —
часто мерців
мають за харч
лютичі сірі, —
полеглі в бою
Ґранмара діти».
Тоді вона знайшла Хельґі й дуже зраділа. Він мовив:
26
«Тобі не в усьому
випало щастя, —
в дечому норни,
скажу, мають владу:
вражені вранці
при Фрекастейні
Браґі та Хьоґні, —
я став їх убивцею.
27
А на Стюрклейфі —
[вмер] Старкад конунг,
а на Хлебйорґу —
сини Хроллауґа.
Там зрів я диво
лютожахливе[387]:
билося тіло
без голови.
28
В землю лягли
майже усі
родичі Сіґрун,
прийняли смерть.
Ти не хотіла
битви, та сварка
була через тебе,
воїнів гибель».
Тоді Сіґрун затужила. Хельґі мовив:
29
«Нині ти, Сіґрун, духом не падай,
була ти нам Хільдою[388];
того не змінити, що скоєно скйольдунґам».
Сіґрун мовила:
«Життя б я обрала
загиблим вернути
й сховатись у тебе в обіймах».
Хельґі взяв Сіґрун за дружину й мав з нею синів. Старості ж Хельґі не звідав. Даґ Хьоґнарсон приніс Одіну криваву жертву, щоб звершити помсту за батька. Одін послав йому свого списа. Даґ знайшов Хельґі у місці, що звалося Фйорутлунд[389]. Він зачаївся і вразив Хельґі списом. Тоді Хельґі впав мертвий, а Даґ поїхав на Севафйолль і розповів Сіґрун, що сталося.
30
«Не хтів би я, сестро,
про горе казати,
та змушений родички
печалі примножити:
вранці загинув
під Фйотурлундом
конунг, що був
кращим на світі,
той, що героїв
був годен тримати».
Сіґрун мовила:
31
«Хай тебе всі
вразять присяги,
ті, що ти Хельґі
дав у минулому,
клявся ти світлими
Лейвтара водами[390]
й вогко-холодним
Каменем Хвиль[391].
32
Хай корабель
під тобою не зрушить,
хоч би і вітер
мав ти попутний;
хай жеребець
під тобою не їде,
хоч вороги
по тебе би їхали.
33
Хай би твій меч
не рубав би у битві,
хіба що твою
він голову вразить.
Була б тобі помста
за Хельґі загибель,
як став би ти вовком
у хащах дрімучих,
скарбу позбавлений
й радощів будь-яких,
іншого харчу
не мав би, крім трупів».
вернуться
Хто з щитоносців — в оригіналі Hver er skjöldungr, себто «хто зі скйольдунґів». У примітці до строфи 50 «Першої пісні про Хельґі Вбивцю Хундінґа» наводиться низка подібних патронімів, що стали вживатися у поезії для позначення героїв і королів. Скйольдунґи, або Скільдінґи англосаксонської традиції — рід данських конунгів, що нібито походили від Скйольда/Скільда Скевінґа, саме ім'я якого перекладається як «щит». Не буде зайвим зауважити, що щит, як і меч, обладунок та шолом, є соціально значущими маркерами, що підкреслюють статус героя. Це — «біла», статусна зброя, на відміну від ножа, списа чи лука зі стрілами. Отже, Ґудмунд одразу ж оцінює вождя чужинців як родовиту людину й гідного суперника.
вернуться
Важко твердити достеменно, хто такі ці Фйорсунґи і як їхній спадок потрапив до Хельґі, якщо тільки це не кеннінґ на позначення золота.
вернуться
Диво лютожахливе — в оригіналі gylfa grimmúðgastan. Словник Віґфуссона-Клісбі дає такий переклад для слова gylfa: «an ogre, a beast, a she-wolf», тобто «велет, звірюка, вовчиця», хоча, можливо, тут має місце вжиток форми gylfa як хейті на позначення короля. Зі словом grimmúðgastan теж не все просто: grimm перекладають і як «лють, гнів, злість», і як «морок, пітьма», і як «жах», і як «таїна», a gast у даному разі радше за все позначає не гостя, як дає словник, а те, що позначається такими словами, як англосаксонське gæst, англійське ghost та німецьке Geist — привид, злий дух, лиха потойбічна істота (від прагерманського *gaista-z; *gaistian-). Відтак, безголове тіло, яке продовжує збройну боротьбу, Хельґі порівнює з чудовиськом, лютим і жахливим.
вернуться
Була ти нам Хільдою — алюзія на сказання про Хьяднінґів, поширене у північно-німецькій та скандинавській традиціях (див. хоча б «Ставку про Сьорлі, або Сагу про Хедіна та Хьоґні»). Хільда, Хільд — дочка конунга Хьоґні (Гаґен німецького варіанту), яку викрав молодий герой Хедін (Хетель німецької традиції, Хеоден англосаксонської). Хьоґні вирішив повернути дочку і помститися за образу. Війська старого і молодого конунгів зійшлися в битві й знищили одне одного. Тоді Хільда чарами оживила обидва війська, і на ранок вони продовжили боротьбу з тим самим результатом. Сказано, що так триватиме до кінця часів. У своїй відповіді Сіґрун також натякає на цей мотив. Деякі фахівці припускають, що це не що інше, як хтонічна пародія на поведінку ейнхеріїв у Вальхаллі. Існує також гіпотеза, що саме цей варіант посмертного буття воїнів передував уявленням про Вальхаллу.
вернуться
Фйортулунд — можна перекласти як «Кайдановий гай». Очевидна паралель зі священною дібровою германців-семнонів, про яку Таціт повідомляє, що туди можна було заходити виключно у кайданах, а виходили звідти вже без них — відгомін обряду ініціації.
вернуться
Води Лейвтара — тобто води одної з рік, що течуть у Хель. Тут доцільно згадати паралель з еллінської традиції, де клялися водами підземної ріки Стікс.
вернуться
Камінь Хвиль (Unnarstein) — ще можна перекласти як Камінь Унн, камінь однієї з морських велеток, дочки велета Еґера наймення Унн, себто «Хвиля». Чому саме ним клялися — важко сказати напевно. Можна припустити, що той, хто порушив присягу, дану тим каменем, наражався на небезпеку наскочити на рифи чи прибережні скелі під час морської подорожі.