Выбрать главу

Про смерть Сінфьотлі

Сіґмунд, син Вьольсунґа, був конунгом Фраккланду[404]. Сінфьотлі був одним його сином, другим — Хельґі, а третім — Хамунд. Борґхільд, жона Сіґмунда, мала брата, якого звали [...]. Сінфьотлі, пасинок її, та [...], обоє посваталися до однієї жінки, тож Сінфьотлі його вбив.

Коли він повернувся додому, Боргхільд попросила його забиратися геть, та Сіґмунд дав їй викуп, і вона відступилася. На тризні Борґхільд подавала пиво. Вона зготувала сильну отруту, наповнила ріг і дала Сінфьотлі. Той глянув у ріг, побачив, що там отрута, і мовив до Сіґмунда: «Каламутне питво, родичу!» Сіґмунд узяв ріг та й вихилив його. Казали, що він був аж такий міцний, що міг споживати отруту, яка не шкодила йому ані зсередини, ані ззовні, а всі його сини були неушкоджені для отрути лише ЗЗОВНІ.

Борґхільд піднесла іншого рога Сінфьотлі й попросила випити, і знову відбулося те саме. Тож третього разу дає вона йому ріг і погрожує його насварити, якщо він не вип'є. Він же знову звертається з тими ж словами до Сіґмунда. Той каже: «Змочи вуса, сину». Сінфьотлі випив і помер. Сіґмунд узяв його на руки і довго ніс, аж поки не прибув до одного вузького і довгого фіорду, де стояв човен і один чоловік при ньому. Він запропонував Сіґмунду переправитися через фіорд. Коли Сіґмунд заніс тіло на облавок, човен просів. Старий мовив, що Сіґмундові варто рушати углиб фіорду, тоді скочив на облавок і тої ж миті щез[405].

Конунг Сіґмунд довго жив у Данії у країні Борґхільд, де він її знайшов. Тоді Сіґмунд вирушив на південь до Фраккланду, до своїх володінь. Там він узяв за дружину Хйордіс, дочку конунга Ейлімі. Їхнім сином був Сіґурд.

Конунг Сіґмунд загинув у битві з синами Хундінґа, а Хйордіс вийшла за Альва, сина конунга Х'яльпрека. Там Сіґурд і зростав.

Сіґмунд і всі сини його далеко випереджали інших людей за міццю, зростом, силою духу та всіма даруваннями. Сіґурд же перевершив їх усіх, і його названо у давніх сказаннях найпершим серед людей і найвеличнішим конунгом.

Пророцтро Ґріпіра

(Пісня про Сіґурда Вбивцю Фафніра перша)

Ґріпіром звали сина Ейлімі, брата Хйордіс. Він правив країною, був мудрішим від усіх людей і мав дар провидця. Сіґурд їхав сам-один і прибув до обійстя Ґріпіра. Його помітили. Він побачив чоловіка на ґанку оселі, якого звали Ґейтір. Тоді Сіґурд звернувся до нього:

1 «Хто тут живе, чия то твердиня? Людовелитель яке носить ймення?»
Ґейтір мовив: «Ґріпіром звуть великого мужа, що на землі править тутешній».
Сіґурд мовив: 2 «Мудрий правитель нині чи вдома, чи вийде до мене князь на розмову? Слів потребує муж малознаний, волію я мудрого бачити Ґріпіра».
Ґейтір мовив: 3 «Добрий наш конунг спитає у Ґейтіра, що то за муж шукає з ним бесіди».
Сіґурд мовив: «Сіґурдом звуся, народжений Сіґмундом, а Хйордіс — то є матір героя».
4 Тоді пішов Ґейтір до Ґріпіра й мовив: «Прибув чоловік, чекає надворі; гарно він вбраний, шляхетний на вигляд, бажає він, княже, з тобою зустрітись».
5 Вийшов з чертогу поставний господар, і до героя ґречно звернувся: «Запрошую, Сіґурде, ждав тебе здавна, а ти візьми, Ґейтіре, Ґрані на стайню».
6 Промови повчальні й бесіди довгі тоді завели герої на зустрічі.
Сіґурд мовив: «Скажи, коли знаєш, матері брате, Сіґурда як життя обернеться?»
Ґріпір мовив: 7 «Будеш ти мужем кращим під сонцем і найславнішим з героїв народжених, щедрим на злото, скупим на втечу, шляхетним на вигляд і справним в промовах».
Сіґурд мовив: 8 «Скажи, певний княже, спраглому слова Сіґурду, мудрий, якщо передбачив, що спершу трапить мені у дорозі, щойно поїду геть з твого двору?»
Ґріпір мовив: 9 «Спершу ти, княже, за батька помстишся, та ще за Ейлімі прикру загибель, будеш суворих ти Хундінґа чад разити на смерть, перемогу здобудеш[406]».
Сіґурд мовив: 10 «Скажи, благородний, родичу мій, в розумній розмові мудрі слова: чи бачиш ти Сіґурда подвиг найбільший, славне діяння під неба наметом?»
Ґріпір мовив: 11 «Один ти побореш змія вогненного, ліг той жаднюга на Ґнітахейді, ще ти обох мертвими зробиш Реґіна й Фафніра; віщує те Ґріпір».
Сіґурд мовив: 12 «Багатство здобуду, якщо подолаю в битві хранителя[407], як каже мудрець; думкою линь і далі скажи, що станеться згодом зі мною в житті?»
Ґріпір мовив: 13 «Ти віднайдеш Фафніра сховок і забереш пожитки багаті, злото складеш Ґрані на спину; до Ґ'юкі поїдеш, вождь переможний».
Сіґурд мовив: 14 «Маєш герою в розумних речах, владцю звитяжний, більше сказати: Ґ'юкі я гість і люду його, що станеться згодом зі мною в житті?»
Ґріпір мовив: 15 «Спить на горі княжа дочка, вбрана у лати, після Хельґі убивства[408]; ти розсічеш гостролезим мечем, розколеш броню загибеллю Фафніра[409]».
вернуться

404

Фраккланд — «Країна франків», Франція або Західна Німеччина.

вернуться

405

Чоловік, який взяв на облавок тіло Сінфьотлі, радше за все — Одін, що виступає тут у ролі перевізника мертвих, такого собі нордичного Харона.

вернуться

406

У цій строфі Сіґурдові приписано подвиг його брата Хельґі Ільвінґа — саме він помстився за Сіґмунда й Ейлімі Хундінґсонам у битві на Лоґафйоллі (див. «Першу пісню про Хельґі Вбивцю Хундінґа», строфи 10-14, і «Другу пісню про Хельґі Вбивцю Хундінґа», прозовий фрагмент між строфами! З і 14).

вернуться

407

Хранитель — дракон Фафнір.

вернуться

408

Йдеться про валькірію, яку розбудив Сіґурд (імовірно, це Сіґрдрів, яку тут ще не ототожнено з Брюнхільд, себто подано давнішу форму сказання).

вернуться

409

Загибель Фафніра — Сіґурдів меч Ґрам.