Читать онлайн "Старша Едда. Епос" - RuLit

Локі побачив усе золото, що мав Андварі. І коли він його забирав, то одного перстеника взяв собі. Дверґ же увійшов до скелі[420] й мовив:

5 «Має це злото, Густа[421] майно, двом братам смерть заподіяти[422], згубить вісьмох ще героїв[423]; майна мого не дістане ніхто».

Аси повернулися до Хрейдмара, натоптали шкуру видри золотом і поклали до його ніг. Тоді аси мали вкрити шкуру золотом згори, щоб її не було видно. Коли це зробили, Хрейдмар пішов перевірити й побачив, що одна шерстинка не вкрита. Тоді взяв Одін персня Андварі й закрив ту шерстинку. Локі мовив:

6 «Золота нині тобі прибуло, отримав ти плату велику за голови наші, синам же твоїм це щастя не дасть; станеться смерть через теє багатство».

Хрейдмар мовив: 7 «Дарив ти дарунок, дарив ти без дружби, дарив без пошани; життя ви свої раніше би втратили, якби я про те здогадався».

Локі мовив: 8 «Гірше за те, буде, гадаю, родичів борня смертельна; ненароджених воїв, знаю напевно, згубить ненависть».

Хрейдмар мовив: 9 «Злото червоне, гадаю я, буде моє, поки житиму; погрози твої мене не лякають, вези їх додому собі».

Фафнір і Реґін зажадали від Хрейдмара, щоб той розділив з ними плату за вбивство їхнього брата Отра. Той відмовив. Тож Фафнір почастував мечем Хрейдмара, батька свого, коли той спав. Хрейдмар покликав дочок:

10 «Люнґхейд і Ловнхейд, спливає життя моє, велика нужда моя».

Люнґхейд мовила: «Батько загинув, та скоро сестра помститься братам».

Хрейдмар мовив: 11 «Сплоди хоч дочку з вовчою вдачею, як сина не матимеш ти від героя, дай мужа дочці з потреби великої; тоді їхній син за мене помститься».

Тоді помер Хрейдмар, а Фафнір узяв його золото. Реґін попросив своєї частки, Фафнір же відмовив. Тоді Реґін став радитися з Люнґхейд, сестрою своєю, як йому отримати батьків спадок. Вона мовила:

12 «З братом розмову маєш почати щиро і приязно; не матимеш спадку, почавши мечем з Фафніром бесіду».

Усе це Реґін розповів Сіґурдові. Одного дня Сіґурд прийшов додому до Реґіна, коли той був у доброму гуморі. Реґін мовив:

13 «Прибув сміливий Сіґмунда син, скорий в промовах, до зали моєї, має відвагу мужів давнини, і битви чекаю від вовка голодного[424].

14 Я буду плекати звитяжного князя; нині прибув до нас Інґві родич[425]; він стане відомим героєм під сонцем; сягнуть всіх земель його долі тенета».

Сіґурд зостався з Реґіном, і той розповів йому, що Фафнір лежить на Ґнітахейді у подобі змія та має жахливий шолом, що лякає кожного, хто на нього гляне.

Реґін зробив Сіґурдові меча, якого нарекли Грамом. Він був такий гострий, що його можна було занурити у Райн[426]і пустити за течією шмат вовни, який меч розтинав легко, наче саму воду. Тим мечем Сіґурд розрубав ковадло Реґіна.

Після цього Реґін став намовляти Сіґурда битися з Фафніром. Той відповів:

15 «Ото зарегочуть Хундінґа чада, ті самі, що Ейлімі[427] здавна убили, коли я зволію радше шукати персні червоні, ніж мстити за батька».

Конунг Х'яльпрек дав Сіґурдові кораблів і людей, щоб той звершив свою помсту. Вони потрапили у велику бурю і йшли проти вітру коло якогось гірського мису. Чоловік, що стояв на горі, мовив до них:

16 «Чиї це чвалають Ревіля коні[428], скачуть по морю, по хвилях високих? Вітрилогривачі[429] піною вкриті, дерешів моря[430] вітер не спинить».

Реґін мовив: 17 «Рушить то Сіґурд на моредеревах[431], нас вітер несе до нашої смерти, високі вали б'ють у в облавки, тонуть хвиль скакуни, а хто нас питає?»

Чоловік мовив: 18 «Хнікаром звався, коли юний Вьольсунґ радував круків і битви давав; звіть мене нині Дідом-на-Скелі, Фенґом чи Фйольніром[432]; рушив би з вами».

Вони причалили до узбрежжя, старий зійшов на облавок і буря вщухла. Сіґурд мовив:

19 «Скажи мені, Хнікаре, все відаєш ти про богів і людей: якщо бути битві, які то знамення щасливі для виру мечів[433]?»

Хнікар мовив: 20 «Прикмет є багато, людям відомих, щасливих для виру мечів; добре вождеві крука смолястого мати супутником.

21 Інша прикмета, коли ти виходиш з хати на шлях, як двох ти побачиш мужів при дорозі, спраглих до слави.

22 Є ще і третя — почути виття вовка під ясенем; щастя набуде, як першим побачиш наближення київ шолома[434].

23 Людям не варто в бій вирушати проти заходу посестри Місяця[435], той переможе, у кого зір добрий, чиї мечоносці шикуються клином.