43
Знаю я — там на вершині
ратниця спить,
грає над нею
липи губитель[461];
Іґґ[462] шпичаком
її приспав,
бо не того
вона воя згубила.
44
Знай — ти побачиш
діву в шоломі,
що Ті з битви
Віндскорнір[463] вивіз;
не ворухнеться
у сні Сіґрдріва,
конунга чадо,
з присуду норни».
Сіґурд поїхав шляхом Фафніра до його помешкання і знайшов його відчиненим. Двері й дверні стовпи там були залізні. Із заліза були й усі сволоки в тому домі, а сам дім врито в землю. Там Сіґурд знайшов силу-силенну золота і наповнив ним дві скрині. Також він узяв там жах-шолом, і золочену броню, і меча Хротті, і багато коштовного каміння, й поклав це все у торбу на сідлі Грані. Але кінь не зрушив з місця, поки Сіґурд сам на нього не сів.
Сіґурд в'їхав на Хіндарфйолль і попрямував на південь до Фраккланду. Гора, яку він побачив, яскраво сяяла від палаючого полум'я, заграва сягала небес. Він дістався туди. Там стояла загорожа з щитів, а нагорі майорів стяг. Сіґурд увійшов до загорожі і побачив, що там лежить чоловік, спить серед своєї зброї. Він зняв шолома з його голови. Тоді побачив він, що то жінка. Броня так добре на ній сиділа, ніби приросла до тіла. Тоді він розсік обладунки Грамом від отвору для голови до самого низу і ще поперек, до обох рукавів. Затим він зняв з неї броню. Вона прокинулася, підвелася, побачила Сіґурда і промовила:
1
«Що бронь пробило?
Чом я прокинулась?
Хто мене вивільнив
металевих оков?»
Він мовив:
2
«Сіґмунда син, —
наразі нарізано
крукам корму, —
мечем Сіґурда!»
Вона мовила:
3
«Довго я спала,
довго була непритомна,
довго лежу тут;
То Одіна воля,
щоб я не могла
поворухнутись».
Сіґурд сів поруч і спитав її ім'я. Вона взяла ріг, повний меду, і дала йому трунок пам'яті:
3
«Слався, день!
Славтеся, дня сини!
Славтеся, ніч із дочками!
Незлими очима гляньте на нас
і перемогу даруйте!
4
Шануйтеся, аси!
Шануйтесь, асиньї!
Шануйся, чим повна земля!
Мову і пам'ять
дайте нам, двом, що зустрілись,
і руки цілющі на довге життя».
Вона назвалася Сіґрдрівою і виявилася валькірією. Вона розповіла, як бились два конунги. Один з них звався Хьяльмґуннар. Він був старий і великий вождь, і Одін дав йому перемогу:
«Інший — то Аґнар,
Ауди брат,
якого ніхто
не став захищати».
Сіґрдріва вразила Хьяльмґуннара у битві, тож за це Одін уколов її сонним шпичаком і сказав, що вона більше ніколи не переможе у битві і що вона мусить вийти заміж — «я ж йому відказала, що даю непорушне слово не виходити за будь-кого з мужів, кому відомий страх». Сіґурд у відповідь попросив її відкрити йому знання, коли вона відає, що відбувається в усіх усюдах. Сіґрдріва мовила:
5
«Даю тобі хмелю,
дуб тінґу кольчуг[464],
де змішано міць
і славу велику;
повний він чарів
і знаків цілющих,
добрих заклять
і радости рун.
6
Ти руни могутні пізнай,
коли перемоги шукаєш,
і вріж на руків'ї меча,
інші — на жолобі,
ті ж — на клинку,
й іменем Тюра[465]
двічі познач.
7
Пізнай руни пива,
коли ти не маєш
довіри до жінки;
на розі ріж знак,
на тильному боці руки
і ніготь поміть знаком Науд.
8
Познач повну чашу,
пильно гляди,
кинь зілля в питво[466];
я знаю — так зробиш,
й до меду ніколи
лиха тобі не вмішають.
9
Пізнай руни ти допомоги,
якщо помогти забажаєш
дитя народити жоні;
долоню познач,
суглоби схопи,
проси в духів щастя.
10
Руни прибою пізнай,
як поміч потрібна
в протоці коневі вітрила[467];
на штевні ріж руни
і на стерні,
й на веслах їх випали,
тоді тебе вал не зупинить,
ні чорнії хвилі,
прибудеш здоровий до гавані.
11
Пізнай руни крони,
якщо лікувати бажаєш
і рану загоїти;
руни зроби на корі
й на стовбурі древа,
що хилить гілляччя на схід.
12
Пізнай руни мови,
й за лихо тобі
лихом ніхто не відплатить:
змотай їх,
зв'яжи їх,
збери їх докупи
на тінґу тому,
де має народ
виносити присуд.
13
Розуму руни пізнай,
як кожного хочеш
знати думки;
їх прочитав,
їх начертав
їх вигадав Хрофт
з тої вологи,
що натекла
з черепу Хейддраупніра
і з рогу Ходдрофніра.
14
Стояв на горі
з Бриміра лезом,
на голові мав шолома;
сказала там вперше
голова Міміра
мудрости слово[468].
15
На щиті їх урізав
для бога сяйного,
на вухах Арвака
і на копитах Альсвіна,
на рухливому колесі
вбивці Хрунґніра,
на зубах Слейпніра[469]
і на ременях саней.
16
На ведмежих лапах
і на язиці Браґі,
на вовчому пазурі
й на орлиному дзьобі,
на кривавих крилах
і на краю моста,
на руках повитухи,
на цілющому сліді.
17
На бурштині і на злоті,
на людських оберегах,
у вині й у пиві,
на щастя престолі[470],
на Ґунґніра[471] вістрі
й на Ірані грудині,
на пазурах норни
і на дзьобі сови.
вернуться
Іґґ — «Жахливий», одне з імен Оді на.
вернуться
Віндскорнір — можливо, також одне з імен Одіна.
вернуться
Дуб тінґу кольчуг (brynpings apaldr) — кеннінґ на позначення воїна; «тінґ кольчуг/броней» — битва; слово apaldr означає, власне, не дуб, а яблуню.
вернуться
Тюр вважався покровителем чесного двобою, «правильної» війни, статусних воїнів, тому його іменем позначається меч як «біла», статусна зброя, знаряддя спеціально-бойового призначення, на відміну від, скажімо, списа.
вернуться
Кинь зілля [lauki] в питво — тоді отруту і чари буде знешкоджено. В оригіналі йдеться про часник або цибулю. Цій городині надавалася магічна сила.
вернуться
Сюжет із головою Міміра відомий із «Саги про Інґлінґів» з «Кола Земного» Сноррі Стурлусона. Після війни асів і ванів Міміра послали ванам як заручника. Сталося так, що вани його вбили і послали голову назад. Одін її набальзамував і радився з нею.
вернуться
Міфологічні коні: перші двоє тягнуть небосхилом сонце на колісниці, а Слейпнір — восьминогий кінь Одіна.
вернуться
Престол щастя (á vilisessi) — дослівно: «на сидінні задоволення»; ймовірно, йдеться про серце чи груди.