Старша Едда. Епос

61
Краще би Ґудрун,
ваша сестра,
за чоловіком
рушила мертвим,
якби дали їй
добру пораду
чи серце би мала
таке, як у мене.

62
Я тихо кажу,
та не буде вона
собі зі скорботи
життя руйнувати;
її понесуть
хвилі бурхливі
до Йонакра конунга
отчих земель.

63
[Стануть дітьми їй
і спадкоємцями],
і спадкоємцями
Йонака[504] чада;
Сванхільд вона
вишле з країни,
їхню із Сіґурдом
спільну дочку.

64
Знищить її
Біккі порада,
бо Йормунрекк
ворог живим;
так увесь рід
Сіґурда згине;
Ґудрун ридає
в горі страшному.

65
Прошу тебе я
лише про єдине, —
буде то в світі
останнє прохання:
зведуть хай широкий
в полі чертог,
такий, щоб у ньому
стачило місця
всім, хто убитий
разом із Сіґурдом.

66
Оздобіть чертог
килимами й щитами,
вбрання покладіть
і вбитих рабів;
спаліть мене поруч
із гунським героєм.

67
Спаліть мене поруч
із гунським героєм,
служок моїх
вирядіть гідно:
двох в головах
і яструбів двох[505];
все тоді зроблено
буде, як треба.

68
Між нами вкладіть
меч перснеприкрашений,
гостролезе залізо,
як ліг він між нами
на ложі єдиному,
коли ми звались
чоловіком і жінкою.

69
Тоді йому п'ятку
не відсіче
брама палат,
прикрашена перснем,
якщо я піду
слідом за ним;
подорож наша
пишною буде.

70
Бо підуть із ним
п'ять хатніх рабинь,
восьмеро слуг
гарного роду,
ввічливі всі
в батьковій хаті,
яких Будлі дав
чаду своєму.

71
Багато я мовила,
ще більше могла б,
якщо мені доля
дозволила б мовити;
мій голос урвався,
рани нуртують,
я правду казала,
тепер я помру».