Старша Едда. Епос

7
Є в нас сім залів,
повних мечами,
руків'я у кожного
злотом оздоблено;
мої, певно знаю,
коні найкращі,
мечі найгостріші,
луки тугіші,
у золоті броні,
щити і шоломи
з К'яра чертогів,
усе в мене краще,
аніж у гунів».

Хьоґні мовив:
8
«Про що жінка думала,
як слала нам перстень,
волосом пустища
мешканця зв'язаний[557]?
Гадаю я, то засторога від неї.
Вовче хутро
знайшов я на персні,
вовчим шляхом
нам випало їхати».

9
Ґуннара друзі
не намовляли,
родичі й радники,
ратники дужі;
тоді мовив Ґуннар,
як конунгу личить,
у залах медових,
у запалу сильнім:

10
«Вставай нині, Фйорніре,
пусти по чертогу
братину злоту,
по людських руках.

11
Вовк буде правити
Ніфлунґів спадком,
старий, сірохутрий,
як лишиться Ґуннар;
чорні ведмеді[558]
зуби вгородять
у мешканців двору,
як Ґуннар не вирушить».

12
Прощалися люди
з князями безстрашними,
плачем провадили
до гунського двору.
Тоді мовив юний
Хьоґні нащадок:
«Нині рушайте
в силі та славі,
як серце підкаже!»

13
Вони почвалали
горами галопом
на конях стрімких
крізь Мюрквід незнаний;
весь Гунмарк дрижав
од ходи міцнодухих,
гнали коней вони
полем зеленим.

14
Бачать вони
землі Атлі безкраї,
військо могутнє
на замку високім
Біккі[559] поставив,
зали південців
з довгими лавами,
на стінах щити,
сяючі тарчі,
з древками дроти;
Атлі там пив
вино у Вальхаллі,
варта назовні
на Ґуннара жде,
щоб військо його
списами дзвінкими
зустріти, коли
князь битви захоче.

15
Сестра їх одразу
в залі помітила,
братів своїх двох, —
мало пила вона:
«Тебе, Ґуннар, зрадили!
Як зможеш ти, княже,
гунів здолати?
Йди з зали негайно!

16
Краще б ти, брате,
вбрався в броню,
як воїни в шоломах,
Атлі дружинники,
сів би в сідло
сяйного дня,
з волі твоєї
над трупом блідим
норни б завили[560],
гунськії ратниці[561]
перли би плуга,
й Атлі самого
ти кинув до змій,
а нині тебе він
до змій попровадить».

Ґуннар мовив:
17
«Пізно вже, сестро,
кликати Ніфлунґів;
звідси далеко
люди мої,
герої безстрашні
на пагорбах Райну».

18
Схопили там Ґуннара,
в кайдани забили,
борґундів друга[562]
міцно зв'язали.

19
Хьоґні сімох
посік на капусту,
а восьмого
кинув в огонь;
так має сміливий
вражать ворогів,
як Хьоґні вражав
рукою своєю.

20
(...) Ґуннара;
спитали сміливого,
чи хоче життя
готський правитель
злотом купити.

Ґуннар мовив:
21
«Хай серце Хьоґні
вкладуть мені в руку
криваве, з грудей
гострим ножем
виріжуть вершнику,
сину правителя».

22
Вийняли серце
Х'яллі[563] з грудей,
на таріль поклали,
понесли до Ґуннара.

23
Тоді мовив Ґуннар,
люду володар:
«Отримав я серце
боязливого Х'яллі,
не схоже на серце
Хьоґні сміливого,
сильно тремтить,
воно на тарелі,
тремтіло так само,
як в грудях було».

24
Хьоґні сміявся,
як серце виймали
у нього живцем,
відмітин коваль[564]
духом не слабнув;
кинули серце
на таріль закривавлене,
понесли до Ґуннара.

25
Тоді мовив Ґуннар,
Ніфлунґів спис:
«Отримав я серце
Хьоґні сміливого,
не схоже на серце
боязливого Х'яллі,
мало тремтить,
як лежить на тарелі,
не дуже тремтіло,
як в грудях лежало.

26
Так тобі, Атлі,
скарбів не побачити,
як не побачити
радости людям;
одному належить
з Ніфлунґів роду
мені таємниця,
тепер, коли Хьоґні
позбувся життя.

27
Був я непевний,
як жили ми удвох,
впевнився нині,
як сам залишився.
Хай править Райн
піском ворожнечі[565]
героїв, прудкий,
Ніфлунґів спадком,
асам відомим, —
у водах поховано
вальські поруччя, —
ясного злота
в руках не тримати
гунським синам».

Атлі мовив:
28
«Повіз готуйте,
бранець у путах».

29
Атлі державний
їхав на Ґлаумі,
[поруч його —]
свари шипи[566],
родичі люті.
(...)
Ґудрун героїв
зустріла без сліз
у смутку палатах.

557

Мешканець пустища (heiðingja) — імовірно від heið — «вересове пустище», тобто хейті на позначення вовка. У зачині до «Давньої пісні про Ґудрун» («Загибель Ніфлунґів») ідеться про перстень з рунами, перев'язаний вовчим хутром, що Ґудрун надіслала Хьоґні на знак застороги.

558

Чорні ведмеді (birnir blakkfjallir) — радше «чорношкірі ведмеді»; тут не зовсім ясно, в якому сенсі вжито ЬІакк: або «чорний» («чорно-синій»), або «блідий» («сизий», «білий»). Тому в деяких перекладах ідеться про білих ведмедів. Це, до речі, використовують як аргумент для обґрунтування гренландського походження пісні. З одного боку, це має певну рацію: відомо, що білі ведмеді мають чорну шкіру під білим хутром. З другого боку, білий ведмідь Ursus maritimus ісландською має назву ísbjörn, себто «крижаний ведмідь». Але невідомо, коли саме ця форма набула широкого вжитку у скандинавських мовах.

559

Біккі — з інших пісень відомо, що Біккі був радником Йормунрекка, конунга ґотів, тож тут спочатку, можливо, йшлося про Будлі (хоча той уже і помер на час цих подій).

560

Норни б завили — загалом норни — це духи-охоронці, богині долі, але тут вжито як хейті на позначення жіноцтва. Тобто гунські жінки мали плакати над трупами своїх чоловіків.

561

Гунськії ратниці (Húna skjaldmeyar) — тобто «гунські щитові діви» (цей термін зустрічається тут і у строфі 42): образ войовничих жінок притаманний германській традиції (про «щитових дів» згадує, зокрема, Саксон Граматик), відтак відбулася інтерполяція цього уявлення і на гунів. Невідомо, чи є тут бодай якась історична основа.

562

Друг борґундів — єдина східногерманська конотація Ґуннара, не пов'язана з готами. Відомо, що бурґунди, ґоти й вандали належали до східногерманської спільноти й розчинилися на теренах Римської імперії внаслідок Великого переселення народів.

563

Х'яллі — якийсь раб. Тут міститься цікаве уявлення, що у боязкої людини серце сильно калатає навіть після смерти, тоді як у хороброї — ні. Це, звичайно, і соціальний штамп.

564

Відмітин коваль — тобто той, чия зброя лишає відмітини на ворожих тілах і обладунках, воїн.

565

Пісок ворожнечі (rógmalmi) — варіант «метал розбрату», бо málmr означає і те, і друге: кеннінґ на позначення золота (рідше — срібла).

566

Свари шипи (rógpornum) — кеннінг на позначення як зброї, так і воїнів.