Выбрать главу
Ґудрун мовила: 30 «Так тебе, Атлі, помста дістане, як Ґуннару часто клятви давав ти сонцем південним, Сіґтюра горою[567], ложа конем[568] та Улля перстенем[569]».
Потім повіз, хто вудила гризе[570], скарбів дарувальника[571], Роґніра чвар,[572] до смертної скрині[573].
31 Князя живцем кинули в яму, де по підлозі змії ковзали, а Ґуннар самотній взявся за арфу, вдарив завзято у струни скорботні; так має золото кожен звитяжний нищитель перснів своє берегти.
32 Атлі поїхав краями своїми конем злотоногим[574] після убивства; гамір на дворі коні вчинили, зброя співала, як з пустки вертались.
33 Йшла тоді Ґудрун Атлі назустріч з кубком золоченим, князя вітала: «Прийми, владико, у себе в палатах радо від Ґудрун звірят буркотливих, що рушили в мару[575]».
34 Чари співали з дозрілим вином, коли у палатах балакали гуни, мужі бородаті сміливі зібрались.
35 Пішла тоді світла (...) хмільним обнесла витязів діса[576] безумна і частувала владику блідого і словом Атлі принизила:
36 «Власних синів, володар мечів, криваві серця з медом ти з'їв; перетрави ти людську дичину, з'їдену з пивом, й назад поверни.
37 Ти не покличеш, на коліна не всадиш від пива веселих Ерпа та Ейтіля; ти не побачиш, як поруч сідають два злотодавці, скоблять списи, гриви стрижуть, острожать коней».
38 Крик був на лавах, скажене волання, гамір під шатами, плакали гуни; лиш Ґудрун єдина сховала скорботу за своїми братами, стійкими, мов гори, й за любими дітьми, нетямущими, юними, яких народила від Атлі.
39 Сіяла золото біла, мов лебідь, персні червоні кидала челяді; долю зростила[577], сплив світлий метал, не шкодувала розкошів хатніх.
40 Атлі сидів, очманілий од пива, зброї не мав, не вберігся від Ґудрун; часто бували в них зустрічі ліпші, коли він при всіх обіймав її ніжно.
41 Ложу дала вона крови напитися рукою смертельною й вигнала псів, двері замкнула і підняла челядь, дім запалила, так плату взяла за братів.
42 Вогню віддала вона всіх, що були там і після убивства приїхали з Мюркхейму[578]; старі стіни впали, палав дім розкішний, обійстя Будлунґів, згоріли, приречені, діви щитів, потонули у пломені.
43 Годі про це, жодна потому жінка в броні за братів так не мстилася; трьох вона мала народу правителів призвести до смерти[579], перш ніж померла.

Ще більше про це сказано у «Гренландських промовах Атлі».

Гренландські промови Атлі

1 Відають люди, як давні герої зібрались на зустріч, добра не дістали, розмова таємна їх згодом згубила, знищила зрада і Ґ'юкі синів.
2 Скйольдунґів[580] доля звитяжних вже ждала, лихо замислив Атлі розумний; втратив опору, на зло наразився, коли запросив родичів жінки.
3 Мудра була панна чертогу[581], знала слова їхні таємні; важко було братам помогти, морем сама не в змозі прибути.
4 Різала руни, сплутав їх Вінґі — знався на тому, — перш ніж послати; тоді вирушали Атлі гінці через фйорд Ліма[582], де герої жили.
5 Добре зустріли їх вогнищем теплим, гумором добрим, як прибули; взяли дари, що князь надіслав їм, на стовп їх підвісили[583], на зле не чекали.
6 Костбера прийшла, Хьоґні дружина, дуже бажала обом догодити; також і Ґлаумвьор, Ґуннара жінка, раду дала з прибулих потребами.
7 Кликали Хьоґні, щоб Ґуннар поїхав, погляд проворний помітив би підступ; згодився Ґуннар, як Хьоґні поїде, Хьоґні ж сказав — хай вирішить Ґуннар.
8 Внесли тоді мед, учта готова, рогів чимало тоді осушили.
9 Подружжя пішло спочивати на ліжко; знала Костбера, як руни тлумачити; при світлі вогнища читала знаки; свого язика за зубами тримала, сплутані руни втямити важко.
вернуться

567

Гора Сіґтюра — «гора Тюра [бога війни і двобою] перемоги», себто Одіна; втім, яка саме гора мається на увазі — достеменно невідомо.

вернуться

568

Кінь ложа — спальня або цілий будинок.

вернуться

569

Улль — локальне норвезьке мисливське божество, атрибутами якого є лижі, лук та стріли, відтак його перстень — не прикраса чи знак влади, як притаманно германській традиції, а — можна припустити — особливий перстень для натягування тятиви.

вернуться

570

Тобто кінь.

вернуться

571

Скарбів дарувальник — конунг; тут: Ґуннар.

вернуться

572

Роґнір чвар (dolgrögni) — радше «Одін жахливої ворожнечі» (Роґнір — одне з імен Одіна) конунг; тут: Ґуннар.

вернуться

573

Смертна скриня — труна, курган або місце поховання як таке.

вернуться

574

Тобто «підкованим золотом».

вернуться

575

Рушили в мару — померли.

вернуться

576

Діса — те саме, що норна, також — хейті для жінки, тут: Ґудрун.

вернуться

577

Долю зростила (sköp lét hon vaxa) — у цій короткій фразі наведено один із центральних мотивів язичницької філософії (якщо тут можливо вжити такий термін) давньої Півночі. Взагалі ця формула зустрічається і в сагах. Доля людини уподібнюється до рослини, за якою годиться наглядати: докладати усіх зусиль для того, щоб гідно зустріти свій присуд незалежно від його фактичної сутности (а загалом ідеться про смерть). Стосовно Ґудрун це означає, що вона йшла до цього епізоду (вбивство синів і чоловіка, помста за братів, знищення палацу гунів) усе життя, а ті негаразди, що траплялися з нею, були лише черговими етапами цього шляху, і що вона все зробила як належить з погляду хоч етичного, хоч естетичного, хоч метафізичного. Цікаво, що героїню «Пісні про Нібелунґів», яка семантично відповідає Ґудрун, автор цілком конкретно засуджує, називає «відьмою» і «дияволицею» (втім, див. строфу 35 — «діса безумна»).

вернуться

578

Мюркхейм — див. примітку до «Мюрквід».

вернуться

579

Трьох правителів люду — Атлі та його двох синів, або ж Атлі, Ґуннара і Хьоґні (так, і тут Ґудрун опосередковано є причиною загибелі братів), або нарешті Атлі, Ґуннара й Сіґурда (з тексту «Саги про Вьольсунґів» можна зробити і такий висновок, див. епізод, де Ґудрун і Брюнхільд починають сваритися через те, хто де має стояти під час купання в річці), і це ми ще не беремо пісні «Підбурювання Ґудрун» і «Промови Хамдіра», де через Ґудрун також відбулося кілька смертей серед аристократичної верстви.

вернуться

580

Скйольдунґи — тут: хейті на позначення героїв, Ґуннар і Хьоґні, а також сам Атлі.

вернуться

581

Панна обійстя — Ґудрун.

вернуться

582

Лімафіорд — затока на півночі Ютландії. Таким чином, місце дії, ймовірно, локалізується у Данії.

вернуться

583

Очевидно, подарували зброю, яку за звичаєм підвісили на опорних стовпах будинку.