Чому вона не могла? Не певен, що я вас розумію.
Я не знаю, що вам відповісти. Як би це сказати. Гадаю, найпростіше пояснення було б таке: моя бабуся розуміла, що почує погані новини, тому не хотіла їх чути. Але сказати, що вона мене боялася, було б невеликим перебільшенням. А може, й ні. Я також гадаю, що вона боялася, що, хай якою поганою була ситуація, насправді вона ще гірша. І, звісно, вона не помилялася.
Вона виростила вас після смерті матері?
Так.
Скільки років було вашому братові? Тоді.
Дев’ятнадцять.
Ваш батько був ще живий?
Так.
Але ви нечасто бачилися.
Ні.
Він був на похороні вашої матері?
Ні.
Справді?
Справді.
Ви тоді засмутилися?
Ні. Я теж туди не ходила.
Ви не були на похороні власної матері?
Ні.
А що сказала сім’я? Брат поїхав?
Так. Звісно. Мені було дванадцять. У мене була криза віри. Я не хотіла сидіти на службі, де головною оздобою була труна з моєю матір’ю в центральному проході церкви. Я б не змогла там бути.
А що сказав ваш брат?
Він поцілував мене в щоку і прошепотів, що любить мене і що все гаразд. І все.
І все?
Так. Слухайте, ми як та заїжджена платівка. Я роблю це для вас, а не для себе. Мені доручили доставити листа і сказали його не читати. А я його прочитала. І тепер не можу розчитати. Наш час закінчився.
О. Так. Звісно.
II
Як ви себе почуваєте?
Добре.
Я сумував за вами минулого тижня.
А, ну. Знаєте, як воно. Була зайнята.
Зайнята?
Просто кепкую.
Гаразд.
Гаразд.
Про що думаєте останнім часом?
Не знаю. А яка у вас дружина?
Моя дружина?
Так.
Вона італійка. Яка вона?
Так.
Приваблива. Любить Баха. Й італійську кухню. Працює з глухими дітьми.
Вона добре готує?
Так.
Вона не єврейка?
Єврейка.
Симпатична?
Дуже симпатична.
Ви щось недоговорюєте.
Ми розлучилися. На три роки. Потім знову одружилися.
Ви погано з нею поводилися?
Так. Погано.
Чому?
Бо я був ідіотом.
Так Оппенгеймер казав про себе. Під час слухань.
Здається, він досить своєрідний кандидат на ідіотизм.
Думаю, тому цю цитату і запам’ятали. Люди, які знали Айнштайна, Дірака[25], фон Неймана, казали, що він був найрозумнішою людиною, яку вони зустрічали.
Оппенгеймер?
Так.
Підозрюю, що ваш батько знав його.
Батько на нього працював.
І якої думки він дотримувався?
Про Оппенгеймера?
Так.
Він йому видавався цікавим, чарівним, ерудованим. Чудовим організатором вечірок. Дещо страшним.
Страшним?
Так.
У якому сенсі?
Батько вважав, що Оппенгеймер не повністю контролює свій інтелект. Що він здатен ухвалювати погані рішення.
А так і було?
Так.
Але ж не диявольський інтелект?
Це було б перебільшенням.
Припускаю, диявол не є частиною вашого світогляду. Навіть якщо ви, здається, бачите щось подібне на зло в побудові світу. Ви процитували слова Честертона.
Що ж. Я ніколи не бачила диявола. Але це не означає, що він не може з’явитися. І Честертон ніяк не коментує саме винятково матеріалістичні інтереси Бога. Якщо ви всуціль духовна істота, навіщо вам узагалі морочитися з матерією? У день Страшного суду воскреснуть тіла? Який у цьому сенс? Духи — безтілесні чи невтілені? Ісус возноситься на небо нібито як тілесна істота. Покладаючи на божество тягар, який йому раніше не доводилося зносити. Важко зрозуміти, як сприймати таке божевілля. Але принаймні можна зрозуміти, чому Честертон тримався від нього осторонь.