Або на мою здатність її сприймати.
Ну. Гадаю, хтось міг би і так сказати.
Гадаю, хтось міг би. Хтось щойно так і сказав. Наркотики змінюють сприйняття. Щоб воно відповідало чому? Раніше я мала дещо твердіші переконання щодо цього. Але наші переконання про природу реальності повинні враховувати наші обмеження в її сприйнятті. А потім я просто перестала хвилюватися. Я прийняла той факт, що помру, так і не дізнавшись, де я насправді перебуваю, і це нормально. Ну. Майже. Я сказала Леонарду, що реальність була в кращому разі колективним передчуттям. Але це була лише фраза, яку я вкрала в якоїсь комедійної акторки[28].
Леонард?
Він мій тутешній друг.
Він сміявся?
Ні. Він поставився до цього досить серйозно.
Малюк вам коли-небудь говорив, що інші люди можуть його бачити? Він таке казав?
Деякі інші люди.
Як ви думаєте, що це означає?
Я не знаю. Ви ж психіатр.
Ви його більше не побачите? Малюка.
Ви знову випитуєте.
Але ви ж з ним попрощалися.
Так.
Що він сказав?
Небагато. Хотів знати, чи я буду за ним сумувати.
Чи будете ви за ним сумувати?
Так. Він продекламував мені вірш. Що мене здивувало. Я не знаю, що він означає.
Пам’ятаєте, як звучав вірш?
Так. Дуже швидко.
Я маю на увазі, чи пам’ятаєте ви сам вірш.
Я знаю, що ви маєте на увазі.
Гадаю, я маю запитати, чи не хотіли б ви його прочитати.
Ні. Не хочу.
Гаразд. Ви не поділяєте думку про те, що Малюк — якийсь злий джин, якої, як я розумію, дотримується більшість ваших психотерапевтів? Чи, може, ви скажете, що річ не в цьому?
Річ не в цьому. Ні.
А можете розповісти, як ви його сприймаєте?
Гадаю, річ якраз у тому, як його бачити. Так?
Саме так.
Насправді ви питаєте мене не про Малюка. Ви питаєте мене про мене. І я не можу сказати те, що ви хочете почути. І не сказала би, навіть якби могла.
Добре. Перепрошую.
Не треба перепрошувати. Ви читали «Логіко-філософський трактат»? Ви знали звідки оце «про що не можна»?
Я погортав. Мало що зрозумів.
Я думаю, що вся річ з Малюком полягає в тому, що він просто робив усе, що міг. Як і всі інші.
Ви вважаєте його добродушним?
Якщо я вважаю його добродушним, то це тому, що я знаю ще дещо про нього.
А я, наприклад, про це, напевно, не знаю?
Скажімо так, я б здивувалася, якби ви знали.
Що ви думаєте про людей? Загалом.
Це таке, власне, питання?
Чому ні?
Гадаю, я намагаюся не робити цього. Не думаю про них.
Правда?
Ні, я думаю, що в моєму серці є любов. Просто вона проявляється як жалість. Я уявляю, що побачила жахіття цього світу, але знаю, що це неправда. І все ж неможливо його розбачити. Ніколи ще не було такого похмурого століття, як це. Невже хтось серйозно думає, що ми бачили останнє таке століття? І все ж, що можуть означати світові негаразди для тої, яка не може впоратися зі своїми негараздами?
Іноді вони можуть означати що завгодно, так?
Так. Гадаю, ви маєте рацію.
Перепрошую. Я не хотів вас засмутити.
Я не засмучена. Це ще далеко не все.
Може, нам варто зробити перерву.
Гаразд.
З вами все гаразд?
Усе добре.
У нас ще є двадцять хвилин.
Я знаю. Дійте.
Що вам подобається робити? Що приносить вам задоволення?
Прозвучало як запитання з підручника. Найдивніша відповідь, яку ви чули на це питання?
Не думаю, що можу сказати. Але пацієнти вміють здивувати.
Вони б здивували Крафт-Ебінґа[29]?
Я мав на увазі «здивувати» в позитивному сенсі. Іноді вони справді мають досить вишукані інтереси. Хоча, мушу сказати, вони схильні відмовлятися від того, що їм дороге, заради того, що робить їх нещасними. Вашим же головним інтересом поза математикою була музика?
Так.
Наскільки добре ви грали на скрипці?
Доволі добре. Але я так ніколи і не давала концертів.
Ви не настільки добре грали?
Я не практикувалася. Іноді я не грала тижнями. Так не можна.
Вас не настільки це цікавило?
Ні. Я любила скрипку. Але математику я любила більше. Я присвятила математиці, напевно, двадцять тисяч годин.
Це досить багато.
Так.
Ви все пам’ятаєте?
Так. Це треба пам’ятати.
Що ще?
Не знаю. Виберіть щось зі свого списку.
Як ви вважаєте, чи могли ваші стосунки з матір’ю бути якось пов’язані з усім цим?
Ви жартуєте, як Еліза.
Так. Хай там як, я хотів запитати, як ви ставитеся до психіатрів. Наскільки погано.
28
Фраза Ліпі Томлін (нар. 1939), акторки, сценаристки і продюсерки, з її моновистави «Пошук ознак розумного життя у Всесвіті» (1985), написаної Джейн Ваґнер.
29
Ріхард фон Крафт-Ебінґ (1840–1902) — німецький психіатр, автор праці «Сексуальна психопатія» (1886), основоположник сексології.