Так.
Чи є щось із нашої останньої сесії, до чого ви хотіли б повернутися?
Ні. У вас немає вашої теки.
Я досить добре знаю, що в ній. Думаю, ми можемо почати.
Гаразд.
Про що б ви хотіли поговорити?
Про нерівності Белла.
Перепрошую?
Вирішуйте ви. Мені все одно. Про погоду.
Розкажіть мені про свого батька.
Еліза.
Перепрошую. Чи правда, що навіть люди, які розробили програму, записуються на сеанси психотерапії?
Чула про таке.
Ваш батько помер через деякий час після матері?
Десь через чотири роки.
Після тривалої хвороби?
Досить довгої, щоб убити його.
Це звучить дещо жорстоко.
Послухайте. Я не дуже добре реагую, коли мені цитують тексти з газетних некрологів.
Перепрошую. Я постараюся це запам’ятати. Скільки вам тоді було?
П’ятнадцять.
Ви тоді з ним часто бачилися?
Ні. Він жив у хатині в горах. Над озером Тахо.
Чи були у вас з ним розбіжності?
Ні.
Він був фізиком у Мангеттенському проєкті. Він колись говорив з вами про це?
Переважно з Боббі. Це починає звучати як слухання в Конгресі.
Тоді, можливо, вам краще розповісти мені все, що спадає на думку.
Ні. Продовжуйте. Ви, напевно, хочете знати, чи відчував він провину за створення бомби. Не відчував. Але він мертвий. А в мого брата мертвий мозок, і я в божевільні.
Гаразд. Що ще?
Що ще? Він був одним із науковців у тій групі, яка згодом поїхала до Хірошіми, щоб звітувати про збитки. Думаю, його протверезило побачене. Але я насправді не можу говорити за нього. Ті, хто створив бомбу, мусили її десь підірвати, і він, напевно, подумав, що краще ми їх, ніж вони нас. Хай ким вони виявилися. Аргументи щодо рішення Трумена зазвичай зосереджуються на питанні великих людських утрат у разі наземного вторгнення. Мій батько дотримувався іншої точки зору. Він вважав, що якби Японія зазнала поразки внаслідок наземного вторгнення, то не було б ніякого дива післявоєнної відбудови. Що Японія була б принижена як нація і вступила б у тривалий період занепаду. І так японці не були б переможені в битві. Вони були б переможені чаклунством.
Вам не здається, що це трохи своєкорисне припущення?
Як забажаєте. Але це може бути правдою.
Ви думаєте, що це правда?
Не знаю. Це теорія. Придумана і запатентована моїм батьком. У мене немає політичних поглядів. Я пацифістка до самих кісток. Війну — в сучасному розумінні — може вести лише нація, а я не люблю нації. Я вірю у втечу. Так само, як ми сходимо зі шляху зустрічного автобуса. Якби у нас була дитина, я повезла б її туди, де війна здається найменш імовірною. Хоча історію важко перехитрити. Але спробувати можна. Ні — це відповідь на ваше наступне запитання.
Ви звинувачуєте свого батька?
Ні.
Ви сказали: якби у нас була дитина.
Якби у мене була дитина.
Хто це «ми»?
Не ваша справа.
А ви не думаєте, що питання бомби не давало вашому батькові спати вночі?
Мій батько не спав до того, як створив бомбу, і не спав після того. Я не думаю, що більшість науковців особливо замислювалася над тим, що станеться. Вони просто розважалися. Про Мангеттенський проєкт вони всі говорили те саме. Що їм ще ніколи не було так весело. Але ті, хто не розумів, що Мангеттенський проєкт був однією з найважливіших подій в історії людства, мало звертали на нього увагу. Він угорі списку разом із вогнем і мовою. Щонайменше третє місце, а може, й перше. Ми поки що цього не знаємо. Але дізнаємося.
Ви вважаєте, що батько не надто замислювався над наслідками проєкту?
Я вважаю, що він таки замислювався. І цим він відрізнявся від інших. Він не дуже схвалював усе те заламування рук, яке почалося після Хірошіми. Він був старшим за більшість науковців. Думаю, їхній середній вік був десь двадцять шість, двадцять сім років. Деякі, гадаю, були навіть підлітками. Коли вони раптом стали прихильниками миру, мій батько вважав їх просто купкою лицемірів. Після війни він працював з Теллером[32]. Вони підривали бомби, здатні перетворити чималу частину відомого світу на непридатні для життя руїни. Усі ненавиділи Теллера і мого батька теж. Шкода. Не знаю, що вам розповісти про його сон. Я теж ніколи не спала добре. І я ж нікого не бомбила.
Ви народилися в Лос-Аламосі?
Так. У День подарунків. У тисяча дев’ятсот п’ятдесят першому.
У День подарунків?
На другий день Різдва.
Чому його так називають?
Бо в цей день ви пакуєте всю непотрібну подарункову срань у коробки і повертаєте її у магазин.
Не може такого бути.
Так. Традиційно це був день, коли обмінювалися подарунками. Коробками печива абощо. Сержант відвіз мою маму в лікарню на одній із тих оливково-зелених машин, що залишилися після війни. Бо більше нікого не було. Вона мала їхати до Теннессі, але зрештою її не відпустили.
32
Едвард Теллер (1908–2003) — американський фізик угорського походження, безпосередній керівник робіт зі створення водневої бомби.