Дякую.
Це не був комплімент. Ви не психоаналітик.
Я психіатр.
Але не доктор медицини?
Саме він. Справді.
Що ще?
Я одружений. У мене двоє дітей. Моя дружина керує муніципальною програмою для дітей. Мені сорок три роки.
Чим ви займаєтеся, коли ніхто не бачить?
Нічим. А ви?
Іноді курю. Я не п’ю і не вживаю наркотики. І ліки теж. У вас, гадаю, немає сигарет?
Ні. Але я можу принести.
Добре.
Що ще?
Я потайки веду бесіди з персонажами, яких нібито не існує. Мене називали надокучливою всезнайкою, але я не думаю, що це правда. Люди вважають мене цікавою, але я майже перестала з ними розмовляти. Натомість я розмовляю з такими ж божевільними.
А з іншими математиками?
Вже ні. Ну. Може, з деякими.
Чому ні?
Це довга історія.
Ви досі займаєтеся математикою?
Ні. Не математикою як такою.
А якою ж математикою ви займалися?
Топологія. Теорія топосів.
Але ви більше цього не робите?
Ні, я відволіклася.
Що ж вас відволікло?
Топологія. Теорія топосів.
Може, краще ми поки пропустимо цю математику.
Добре. Я все одно не дуже розуміла, чим займалася.
Несподівано таке почути. А ви не могли звернутися по допомогу до інших математиків?
Ні. Вони теж не розуміли.
Ви точно не проти, що я записую?
Напевно. А якщо я скажу «бляха» абощо? Здається, я вже, власне, лаялася. І от, власне, знову.
Не знаю. Здається, домовлялися, що ви не матимете повноважень щось змінити.
Я ж несерйозно.
А.
Можете звати мене Алісія. Мені більше подобається, ніж Генрієтта.
Ви знову несерйозно?
Ні.
Що ж. То ви не хочете мені нічого розповідати про свого брата?
Це стає схожим на Елізу[2]. Ні. Я. Не хочу.
На психіатричну комп’ютерну програму?
Так.
Гаразд. Про що б ви хотіли поговорити?
Я не знаю. Здається, мені хочеться побути розумницею. Якщо ви справді хочете поговорити зі мною, нам доведеться пропустити принаймні частину цієї фігні. Згодні? Чи ні?
Згоден. Гадаю, ви абсолютно праві.
От якраз таке.
Це фігня?
Звісно, фігня. Ви аж ніяк не думаєте, що я абсолютно права.
Зрозуміло.
І, будь ласка, не кажіть «зрозуміло».
Просто маю на увазі, що намагаюся зрозуміти вашу точку зору. Ви тут з кимось спілкуєтеся?
Ви маєте на увазі реальних людей?
Передусім. Так.
Не зовсім.
І з математиками теж ні? Немає нікого з університету?
Я думала, що ми не збираємося говорити про математиків.
Гаразд.
Я досі пишу Ґротендіку[3], але він пішов з ІВНД[4] і не відповідає. І це добре. Я не чекаю, що він відповість.
Він математик?
Так. Принаймні був.
Де він живе?
Я не знаю. Припускаю, він досі у Франції.
Прізвище у нього не дуже французьке.
А воно зовсім не французьке. Його батька звали Шапіро. А потім Танаров. У Ґротендіка немає громадянства. Він був переміщеною дитиною під час війни. Переховувався. Тікав, рятуючи своє життя. Його батько загинув в Аушвіці.
А куди ви тоді надсилаєте свої листи?
В ІВНД. Ви не знаєте, хто він, так?
Ні.
Усе гаразд. Ми були друзями. Ми і зараз друзі. Ми поділяємо спільний скептицизм.
Щодо чого?
Щодо математики.
Не певен, що вас розумію.
Усе гаразд.
Ви скептично ставитеся до математики?
Так.
Ви розчарувалися у цій дисципліні? Я не дуже розумію, як можна скептично ставитися до всієї наукової дисципліни.
Я знаю.
Але вона вас розчарувала?
Можна і так сказати.
І як саме?
Що ж. У цьому випадку винна група злих, ненормальних, вкрай лихих диференціальних рівнянь з частинними похідними, які змовилися вирвати власну реальність із сумнівних мозкових ланцюгів свого творця, подібно до повстання, описаного Мільтоном, і виступити під власним прапором як незалежна нація, що не підкоряється ні Богу, ні людині. Щось таке.
Ви вважаєте мої запитання наївними?
Перепрошую. Ні. Я так не думаю. Невдача не є провиною того, хто запитує.
Він видатний математик? Ваш друг.
Ґротендік? Його вважають найвидатнішим математиком двадцятого століття. Якщо не брати до уваги той факт, що Гільберт, Пуанкаре, Дедекінд і Кантор[5] дожили до двадцятого століття. І так треба робити, тому що їхні головні досягнення були в дев’ятнадцятому. І я не дуже велика шанувальниця фон Неймана[6].
Вибачте, я не знаю цих імен.
Я знаю. Усе гаразд. Насправді не зовсім гаразд. Але все добре.
А цей Ґротендік?
Так.
2
ELIZA — одна з перших комп’ютерних програм для обробки природної мови, розроблена Джозефом Вайзенбаумом у 1964–1967 роках у Массачусетському технологічному інституті. Імітувала розмову терапевта з пацієнтом, перефразовуючи в питання відповіді останнього.
3
Александр Ґротендік (1928–2014) — визначний французький математик, провідна фігура у створенні сучасної алгебраїчної геометрії.
4
Інститут вищих наукових досліджень — французький національний науково-дослідний математичний інститут, що підтримує передові дослідження в галузі математики та теоретичної фізики.
5
Давид Гільберт (1862–1943) — німецький математик і філософ математики. Анрі Пуанкаре (1854–1912) — французький математик, фізик-теоретик, інженер, філософ науки. Ріхард Дедекінд (1831–1916) — німецький математик, який зробив важливий внесок у теорію чисел, абстрактну алгебру й аксіоматичні основи арифметики. Георг Кантор (1845–1918) — математик, який зіграв ключову роль у створенні теорії множин, що стала фундаментальною теорією в математиці.
6
Джон фон Нейман (1903–1957) — угорсько-американський математик, фізик і інженер, який зробив великий внесок у квантову фізику, а також створення її математичної бази, розвиток функціонального аналізу та теорії ігор.