Ви з ним співпрацювали?
Не знаю, чи можна це назвати співпрацею. Ми багато розмовляли. Він приходив до Інституту щовівторка. Я також багато часу проводила у нього вдома. Обідала з його родиною. А потім розмови тривали до пізньої ночі. У певному сенсі ми обоє просто перебували в одній божевільні. Інститут для нього та іншого математика, на прізвище Д’єдонне[7], заснував багатий росіянин Мочан[8] — якщо це було його справжнє ім’я, — який був мов з-за рогу мішком прибитий. Інститут створили за зразком ІПД[9]. Того, що в Принстоні. Оппенгеймер виступив радником. Я провела там рік, але потім кошти почали вичерпуватися. Зрештою, я так і не отримала всю стипендію. Я була там єдиною жінкою. Спочатку вони думали, що я працюю на кухні.
Я так розумію, це був не найкращий досвід.
Усе було фантастично. Навіть у Чикаґо я мала певні проблеми. Але Ґротендік уважно слухав кожне слово. Кивав і занотовував у своєму блокноті. Говорив. Ставив питання, які б ти сам собі не поставив.
Скільки вам тоді було років?
Сімнадцять.
І це не було проблемою? Ваш вік.
Йому це навіть не спадало на думку.
Чому він вам не пише?
Переважно тому, що він закинув математику.
Як і ви.
Так. Як і я.
Було важко?
Ну. Гадаю, можливо, важче втратити щось одне, ніж усе.
Одне може бути всім.
Так. Може. Математика була для нас усім. Та ми ж не кинули математику і не пішли грати в гольф. Тепер його запрошують на семінари, де він з’являється і пащекує про екологію та підбурювачів до війни. Його батьки були політичними активістами. Він дуже шанує їхню пам’ять. На робочому столі у нього стоїть олівцевий портрет батька і, як мені казали, посмертна маска матері. Але правда полягає в тому, що вони покинули його в дитинстві, щоб здійснити свою політичну мрію про світ, якого ніколи не буде, і, гадаю, він відчуває себе зобов’язаним продовжувати їхню справу, щоб так виправдати батьківську зраду. Він одружений і має дітей. І я боюся, що він вчинить так само.
Ви плачете?
Вибачте.
Але він усе це кинув?
Так.
Чому?
Друзі вважають, що він ставав дедалі психічно неврівноваженішим.
А так і було?
Складно сказати. Бо врешті-решт заговориш про віру. Про природу реальності. У будь-якому разі деяким моїм колегам-математикам було б смішно почути, що відмова від математики подається як свідчення психічної неврівноваженості.
Скільки йому років?
Сорок чотири.
Тож ви поїхали до Франції, щоб отримати стипендію в його Інституті?
Я поїхала до Франції, щоб бути з братом. Я не знала, чи він повернеться. Але так. Я хотіла вчитися в Інституті. Вони робили те, що я хотіла робити.
На той час ви вже закінчили Чиказький університет?
Так.
У шістнадцять років.
Так, і я вже вступила в докторантуру. Гадаю, я і досі там зарахована. У мене не було власного життя. Тільки робота.
Якби ви не стали математикинею, ким би хотіли бути?
Трупом.
Наскільки ви серйозні зараз?
Я серйозно ставлюся до ваших запитань. Ви повинні серйозно ставитися до моїх відповідей.
З вами все гаразд?
Так, можливо, я трохи зневажила ваше запитання. Насправді я хотіла мати дитину. Справді дуже хочу. Якби у мене була дитина, я б приходила до неї в кімнату і сиділа там. Тихо. Слухала б, як дихає моя дитина. Якби у мене була дитина, я дбала б про реальність.
Ви мене дивуєте.
Так. Що ж.
Хочете продовжити?
У мене все гаразд. У будь-якому разі Ґротендік і Мочан розсварилися. Мочан сказав йому, що Інститут отримує гроші від військового сектору, щоб змусити його піти у відставку. І Ґротендік так і зробив. Я навіть не знаю, чи це було правдою. Про гроші.
А він справді великий математик?
Так.
А він зробив щось таке, що я міг би зрозуміти?
Не знаю. Він зробив більше, ніж можна було б очікувати від п’ятьох математиків. Майже рівновеликий з Ейлером[10]. Зрештою, він вирішив переписати всю алгебраїчну геометрію. Впорався лише з третиною. Він написав кілька тисяч сторінок. Фундаментально змінив математику. Очолював групу Бурбакі[11], але врешті-решт вони не змогли за ним піти. Або не захотіли. Їхня математика ґрунтувалася на теорії множин — яка тоді починала виглядати дедалі більш шпаристою — а він пішов набагато далі. На абсолютно новий рівень логічної абстракції. До нового погляду на світ. Він закінчував те, що почав Ріман[12]. Щоб назавжди скинути з трону Евкліда[13]. Поки що ігноруючи п’ятий постулат[14]. Втручання нескінченності, якому Евклід не міг дати раду. Коли ми доходимо до теорії топосу, то опиняємося на краю іншого всесвіту. У місці, з якого можемо озирнутися назад і подивитися на світ з нізвідки. Це не просто якийсь гештальт. Це фундаментальне.
7
Жан Д’єдонне (1906–1992) — французький математик, відомий дослідженнями в галузі абстрактної алгебри, алгебраїчної геометрії та функціонального аналізу.
8
Леон Мочан (1900–1990) — французький промисловець і математик, який народився в єврейській родині з Одеси. Був директором Інституту в 1958–1971 роках.
12
Георг Ріман (1826–1866) — німецький математик, який зробив значний внесок у аналіз, теорію чисел і диференціальну геометрію.