Выбрать главу

А міс… Вівіан же?

Вівіан.

Міс Вівіан. Її підіслали розповісти вам це?

Я не знаю. Я завжди підозрювала, що просто повинна це зрозуміти, перш ніж зможу перейти до наступної проблеми.

А яка ж наступна проблема?

Це не так просто. Я не претендую на те, що дуже добре розбираюся в цьому. Якби хтось сказав, що світ сам по собі містить протиотруту від усього, що в ньому тривожить, я б не вважала це абсолютно хибним. Але в основі лежить ідея про те, що у світі існує порядок, який не залежить від нескінченної проблематики вирішення його останньої ітерації.

Я не певен, що розумію. Звучить дещо платонічно.

Я знаю. Але я маю на увазі не те, що існує реальність, сприйняття якої є лише її тінню, а те, що існує реальність, достатньо міцна, щоб підтримувати власні нескінченні експерименти.

Ви прийшли сюди із зубною щіткою. Навіщо? Ну. І ще з сумкою готівки.

Я не знаю. Я завжди вела досить аскетичний спосіб життя. Боббі возив мене за покупками, але одяг потім просто висів у шафі. Гадаю, мені було дуже важко відмовитися від Аматі.

А ви відмовилися?

Не знаю. Я б ще хотіла пограти. Це бажання завжди в мені. Коли я вперше почула Баха, то відчула себе наче поза своїм тілом. Десь у віці десяти років. Пам’ятаю, я побачила, як сиджу на дивані у вітальні. І слухаю. Я навіть і не подумала, що це дивно.

У вас були інші подібні випадки?

Не від музики. Але той випадок мене змінив. Ніби якийсь ключ повернувся в замку. На фізичному рівні. Я стала іншою людиною.

Якщо не від музики, то від чого?

Якось мене вжалили оси, і я побігла на кухню й побачила, як Баеллен наближається і схиляється наді мною. Я лежала на підлозі й могла бачити себе, що лежить і дивиться на себе внизу. Я подумала, що помру, але якось невиразно. Баеллен поклала мені на обличчя лід, загорнутий у рушник, і невдовзі я вже сиділа.

Хтось колись сказав, що біль — сировина для мистецтва. Це стосується і музики?

Не знаю. Я ніколи не писала музику. Але гадаю, що це може бути правдою.

А як щодо математики?

Математика — це лише піт і важка праця. Хотілося б, щоб це було романтично. Але це не так. У найгіршому випадку є звукові натяки. Але встигати важко. Ми не наважуємося спати й іноді не лягаємо дві доби, але нічого хорошого. Ми ухвалюємо рішення, але раптом виявляємо, що є ще два, які чекають на ухвалення, а потім чотири, а тоді вісім. Ми повинні змусити себе зупинитися і повернутися назад. Щоб почати знову. Ми не шукаємо краси, ми шукаємо простоти. Краса приходить пізніше. Коли ми вже все зіпсували.

І воно того варте?

Як ніщо інше у світі.

Що ви вважаєте єдиним необхідним дарунком?

Віру.

Ви навіть пожвавилися.

Що ж. Ви мене підманули.

І ви думаєте, що вона сильно відрізняється від музики? Математика.

Музичні принципи, якими послуговувалися такі композитори, як Бах… Гаразд. Немає таких композиторів, як Бах. Є тільки один Бах. Але якщо на мить знехтувати цим, то можна сказати, що ці принципи можуть вивчити і неспеціалісти. Вони існують для того, щоб їх вивчати. Або ні. Вони просто існують незалежно від того, чи буде колись написана перша нота. Хіба це не правда?

Звучить як платонічна музика. На мій погляд.

Так. Принаймні так погано. Шопенгауер вважав: якщо весь усесвіт зникне, музика залишиться. Принципи і є музикою. Без цих принципів ми маємо лише шум. Коли чуємо фальшиву ноту, ми здригаємся. Ми всміхаємося, плачемо або йдемо на війну. Чи могли б ви це пояснити? Як ми знаємо, що хтось танцює? А якщо вони танцюють не в такт музиці?

Я не знаю.

Ні. Але цей набір принципів — гадаю, я маю назвати їх законами, законами музики — самодостатній і завершений. Вони відомі, й інших більше не буде. Чи стосується це математики? Чи існує велика об’єднувальна теорія математики? Друга проблема Гільберта[43]? Мрія Кантора? Це здається вкрай малоймовірним. Ленґлендс чи не Ленґлендс. І все ж хіба не повинно бути бодай опису математики? І якою вона є, і якою має стати. Я хотіла займатися математикою. Але я й хотіла її розуміти. А цього ніколи б не сталося. Я навіть не могла сформулювати питання.

Я здивований, що розуміння математики виявилося вам не до снаги. Це непокоїть більшість математиків? Чи вони просто роблять розрахунки?

Гадаю, для більшості це швидкоплинне занепокоєння. У кращому разі.

Ви сказали, що математика — це здебільшого наполеглива праця. Але я досі не знаю, як ви нею займаєтеся.

Так. Спочатку треба роззутися і зняти шкарпетки. Щоб мати одночасний доступ до десяткової системи числення.

Звідки ви знаєте, що я вам не повірю?

вернуться

43

Висунута в 1900 році відома математична проблема, яку Давид Гільберт сформулював так: «Чи суперечливі аксіоми арифметики?».