Не знаю. Думаю, я б теж наклала на себе руки якомога швидше, а потім спробувала б його знайти.
Ви жартуєте?
Зовсім ні.
Ви вірите в потойбічне життя?
Я не вірю в це життя.
Серйозно?
І гадки не маю. Воно мені видається вкрай малоймовірним. Але, знову ж таки, ймовірність не нульова.
Насправді ми досі так і не поговорили про те, чому ви повернулися в «Стеллу Маріс».
Мені більше нікуди було йти.
Важко повірити, що ви прийшли б сюди, якби вам не потрібна була певна допомога.
Як скажете.
У нашій розмові є межі, так? Ви ж не хочете ризикувати своєю можливістю прогулятися в лісі? Ви всміхаєтеся.
Перепрошую.
Ні, все гаразд. Незалежно від моїх турбот про вас, головне в цьому списку — зберегти вам життя.
Що ще?
Боббі потім ще повертався до Мексики?
Ні.
А батько потім ще приходив до нього? Він же так про це казав?
Ні, не приходив.
Я вже запитував про це раніше, але чи були ви близькі зі своїм батьком?
Ні. Але я любила його. Тоді й зараз.
У нас залишилося кілька хвилин. Розкажіть мені щось дивне про себе.
Щось дивне?
Так.
Ви запитуєте, що в мені дивного?
Так. Щось, про що я не знаю. Навіть щось незначне.
Гаразд.
І що ж?
Думаю.
Добре.
Я можу визначити час навспак.
Що ви маєте на увазі?
Що коли я бачу годинник у дзеркалі, то одразу знаю, котра година.
Я теж.
Ні, не знаєте. Вам треба зупинитися і з’ясувати.
А вам не треба.
А мені ні.
Ви в цьому практикувалися?
Я просто подумала про це.
І як ви про це подумали?
Спочатку я складала його навпіл. Візуально. Як аркуш.
Подумки? Вибачте.
А потім, за деякий час, мені вже не треба було складати. Я просто бачила.
Що ще?
Що ще?
Не знаю. Щось ще про годинники?
У дзеркалі трійка і дев’ятка міняються місцями, а шістка і дванадцятка — ні. Це дитяче питання, але деякі дорослі мають з ним проблеми. Якщо ви підкинете жменю паличок і сфотографуєте її, то побачите набагато більше паличок, розташованих горизонтально, ніж вертикально. Чому так? Зрештою, усі вони мають однаковий ступінь свободи.
Не знаю.
Воно так, бо палиця, яка обертається вертикально, розрізає горизонтальну площину навпіл. І на мить стає її частиною. Двічі. Тоді як палиця, що обертається горизонтально, нічого не додає до вертикальної площини. Несправедливо, так? Відбиття у скляних дверях, що зачиняються, обертаються, але не можуть деформуватися. Оптика. Напрямленість. Хіральність. Усюди питання.
Чому ви пішли в математику, а не в фізику?
Бо це було б складніше. Можливо. Переважно тому, що хоч би якою була фізична реальність, вона скінченна.
Здається, я ніколи не бачив вас такою жвавою.
Що ж. Роздивляйтесь.
Скрипка.
Так.
Ви казали, що не могли знайти час, щоб попрактикуватися.
Напевно, насправді я не вважала себе досить хорошою скрипалькою. Якщо чесно. Якоїсь миті я зацікавилася математикою скрипки. Я листувалася з жінкою на ім’я Карлін Гатчінс[46] з Нью-Джерсі, яка намагалася відобразити скрипкові гармонії. Вона розібрала бозна-скільки рідкісних скрипок Кремона за допомогою паяльника. Гатчінс працювала з фізиками, які розробили досить непросте обладнання, щоб виокремити візерунки Хладні на пластинах[47]. Але вібрації та частоти були такими складними, що не піддавалися повному аналізу. Я подумала, що зможу розробити математичні моделі для цих частотних патернів.
І ви розробили?
Так.
І що з цього вийшло?
Карлін усе задокументувала. Найстаріша відома скрипка — Аматі, яка, ймовірно, датується 1564 роком і зберігається в Ешмолівському музеї мистецтва й археології в Оксфорді. Найстаріша з тих, що ми досліджували, датується 1580 роком, а найновішою, ймовірно, була німецька скрипка 1960-х років. Усі вони були однакові, за винятком нахилу грифа. Нічого не змінилося. Нічого.
Це вже досить вражає.
Так. Ще більше вражає, що не існує прототипу скрипки. Вона просто з’явилася нізвідки в усій своїй досконалості.
І як ви це пояснюєте? Ви ж розповіли мені це з певною метою.
Це ще одна загадка, яку варто додати до списку. Леонардо не можна пояснити. І Ньютона, і Шекспіра. І незліченну кількість інших. Ну, може, не незліченну. Але принаймні ми знаємо їхні імена. Але якщо ми не захочемо визнати, що скрипку сконструював Бог, назавжди залишиться невідома постать. Маленький чоловік, який разом зі своїм сином пішов у карликові ліси вкритої кригою Італії п’ятнадцятого століття, щоб спилити й розколоти клени, потім залишив планки сохнути на сім років, потім одного ранку стояв у своїй майстерні під косим сонячним промінням і промовив коротку молитву подяки своєму Творцеві, а потім — визнавши досконалість — взяв інструменти і заходився її конструювати. Сказавши: Тож почнемо.
46
Карлін Гатчінс (1911–2009) — американська вчителька природничих наук у середній школі, скрипалька і дослідниця, найбільш відома завдяки створенню сімейства з восьми пропорційно розміщених скрипок, відомих зараз як скрипковий октет.
47
Фігури Хладні — вузлові візерунки дрібних частинок (наприклад, борошна чи піску), що утворюються різними режимами вібрації на поверхні гнучкої пластинки (зокрема, зі скла чи металу). Названі на честь німецького фізика і музиканта Ернста Хладні (1756–1827), основоположника експериментальної акустики, який досліджував вібруючі пластини і струни.