Так.
Ви вирішили це все до того самого вечора?
До того самого вечора. Так. Я знала про це багато років. Я сказала йому, що гаразд, можна почекати. А потім заплакала. І не могла перестати плакати.
Ви справді думали, що брат одружиться з вами?
Так. Я так думала. Він повинен був це зробити.
А потім що? Жити в іншій країні?
Так.
Ви не думали, що зможете знайти когось іншого?
Більше нікого не було. І ніколи не буде. І в нього теж. Тільки він тоді ще цього не знав.
Скільки вам було років, коли ви зрозуміли, що любите брата?
Напевно, дванадцять. Може, менше. Менше. Тоді в коридорі.
І ви ніколи не пробували переглянути своє рішення? Як то кажуть.
Це нелегко пояснити, але для мене було цілком зрозуміло, що іншої перспективи не було. Він їхав у свій виш, і я оживала лише тоді, коли він повертався. На Різдво чи за іншої нагоди.
А того самого вечора ви йому все розповіли?
Так.
Ви справді не знали, як він відреагує?
Мені було байдуже. Треба було якось починати.
І той факт, що він вас більш-менш відштовхнув, нічого не змінив?
Ні. Я запитала його, за кого, на його думку, я повинна вийти заміж, але він, звісно, не зміг відповісти. Він знай казав, що мені чотирнадцять, але я вказала йому на те, що це він говорить дурниці, а не я. А якщо один з нас помре? Хто житиме вічно?
Скільки тоді років було Боббі?
Двадцять один.
У нього не було дівчини?
Він намагався зустрічатися. Але з цього нічого не вийшло. Я не ревнувала. Я хотіла, щоб він зустрічався з іншими дівчатами. Я хотіла, щоб він усвідомив правду про нашу ситуацію.
Що він любить вас?
Так. Кість від моїх костей[61]. Дуже кепсько. Ми були як останні люди на Землі. Ми могли вибрати: дотримуватися вірувань і звичаїв мільйонів мерців під нашими ногами або почати все спочатку. Йому справді треба було все це обдумувати? Чому я маю бути самотньою? А чому він? Я сказала йому, що не можу знати, чи правильні мої почуття, коли я не маю нікого, кого б я любила і хто б любив мене. Не можна претендувати на правду, яка не резонує. Де віддзеркалення нашої цінності? І хто заступиться за нас, коли ми помремо?
Вибачте. Я не хотів, щоб ви плакали.
Не хотіли.
Ви хочете зупинитися?
Ні.
Що ще?
Я сказала, що хочу народити йому дитину.
Ви сказали братові, що хочете народити йому дитину?
Слухайте. Немає сенсу повторювати мені все це, ніби ілюструючи жахливість і божевілля моїх слів. Ви бачите світ інакше, ніж я. Ви не бачите його цими очима. І ніколи не побачите.
Це, безумовно, правда.
Я сказала братові, що люблю його, що завжди любила і любитиму, поки не помру, і що це не моя вина, що він мій брат. Ви можете дивитися на це як на нещасливий поворот долі. Я сказала йому, що він має зректися.
Зректися?
Так. Зректися статусу брата.
Як би він це зробив?
Не знаю. Тричі обернутися і сказати, що він відмовляється від цих кровних уз.
А потім одружитися з вами?
А потім одружитися зі мною. Так. Хоча можна сказати, що факти були дещо суворіші.
Тобто те, що ви хотіли зайнятися сексом з братом?
Тобто.
Тавро інцесту для вас нічого не значило?
Що ви хочете, щоб я відповіла? Що я погана дівчинка? Що Вестермарк мені, що я Вестермарку?[62] Я хотіла зробити це з моїм братом. Завжди хотіла. І досі хочу. У світі є й гірші речі.
Мабуть, ви помітили, що це завдає йому страждань.
Знаю. Я просто сподівалася, що він схаменеться. Що він раптово зрозуміє те, що завжди знав. Гадаю, я хотіла шокувати його, вивести із самозаспокоєння. Я брала його за руку. Сідала поруч, коли ми їхали додому, клала голову йому на плече. Гадаю, я була безсоромною, але сором мене насправді не турбував. Я знала, що маю лише один шанс і одне кохання. І я не помилялася щодо його почуттів. Я бачила, як він дивився на мене.
Ви дуже впевнена у собі.
Так. На весняних канікулах ми поїхали в Патагонію, штат Аризона, зупинилися в заміському готелі, але я не могла заснути, тому пішла до нього в кімнату і сіла на його ліжко, я думала, що він обійме мене і поцілує, але він цього не зробив. До того вечора я не знала, що в найгіршому разі хіть може бути близькою до тортур. Я думала, що до вечері щось зміниться, але ні. Я почала непокоїтися, що, якщо помру, він буде звинувачувати себе в цьому, і це занепокоєння ніколи мене не полишало. Якось друг сказав мені, що тих, хто обирає нездійсненне кохання, поглине невгамовний гнів.
Ви гніваєтеся?
Не знаю. Але я знаю, що у нас є вагомі підстави вважати, що весь людський смуток заснований на несправедливості. І лише цей смуток залишається, коли гнів вичерпується і стає безсилим.
61
Фраза з біблійної історії про створення Єви. Книга Буття 2:23: «І чоловік сказав: „Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка“»
62
Алюзія на фразу з «Гамлета» Шекспіра: «Що він Гекубі, що йому Гекуба» (Дія 2, Сцена 2)
Едвард Вестермарк (1862–1939) — фінський філософ і соціолог, який вивчав екзогамію та табу на інцест. Запропонував і обґрунтував так званий ефект Вестермарка, або ж зворотний статевий імпринтинг, — психологічну гіпотезу, яка стверджує, що люди зазвичай не відчувають сексуального потягу до однолітків, з якими вони жили як брати і сестри до шести років.