Ми навели оці «правдиві» оповідання «Фізіолога» про тварин, аби довести їх безглуздість. Гіршого посміху над церковними сентенціями, що вінчають їх, і не вигадаєш. Христос, бачте, воскрес третього дня тому, що пантера, наївшись, спить три дні. Він знищив диявола «небесною водою», як і олень знищує змій, заливаючи їх водою з рота.
— Чому ж ви, нерозсудливі, — вигукують благочестиві редактори «Фізіолога», — не вірите у воскресіння Христа, якщо навіть птах може воскреснути з попелу!
Чи варто говорити, що ніякого птаха фенікса, котрий нібито відроджується з попелу, не існує на світі, що пантера не спить три дні, а куріпка не краде чужих яєць, тигр не тримає тигренят у скляній кулі, а олень не заливає змій водою. Все це вигадка, і вигадка безпідставна.
ЛЕГЕНДА ПРО БЛАГОЧЕСТИВЕ ЧУДОВИСЬКО
ЗВІР, ЯКОМУ ЗАБРАКЛО МІСЦЯ В НОЄВОМУ КОВЧЕЗІ
Однак не всі оповіді «Фізіолога» про тварин лише пусті та безглузді байки. Деякі його легенди, запозичені з творів античних натуралістів, побудовані на реальних спостереженнях і фактах з життя природи, але фактах, що їх зрозуміли неправильно й невпізнанно спотворили фантазією різні вигадники, котрі доклали рук до оформлення цих легенд.
Ось ми простежимо, як народжувалися й розвивалися легенди про деяких найпопулярніших у християнській літературі та народних повір'ях істот. Багато героїв «Фізіолога» давно забуті, але чотири фантастичні створіння: єдиноріг, василіск, сирена й дракон — понині живуть у казках, образотворчому мистецтві, в геральдиці та церковній символіці. Про них і піде мова. Біблійний міф [18] розповідає, як колись люди стали такими грішниками, що забули істинного бога. Праведно жив лише Ной зі своїм сімейством. І бог вирішив знищити людей потопом. Усіх до єдиного, окрім Ноя.
Попереджений заздалегідь, Ной змайстрував великий ковчег, тобто корабель. У плавбу з собою Ной узяв «кожної тварі по парі»: від кожного виду тварин но два представники — самця й самицю.
Без особливих вигод, зате всі тварини розмістились у каютах плавучого звіринця. (А що Землю заселяють понад мільйон різних видів тварин, то треба гадати, ковчег був геть переповнений). Не знайшлося місця в ковчезі лише одному звірові. Він був такий великий, розповідають староєврейські тексти, що міг би перекинути ковчег, якби видерся на нього. Тому йому довелося пливти за кормою. Лише коли-не-коли, аби трохи перепочити, надгігантський плавець спирався кінцем рога на облавок ковчега.
Звір той — одна із найславетніших і найпопулярніших у християнських міфах тварин, одна із найдавніших легендарних істот, можливо, найлютіше й найблагочестивіше чудовисько у світі.
Безперечно, то був єдиноріг!
Протягом двох тисячоліть люди розповідали про нього дивні історії. Віра в єдинорога зародилася на світанку античної культури й не вмерла й досі у народних повір'ях Сходу та християнських міфах Заходу.
З плином століть змінювалися розміри й зовнішність єдинорога. Але основний символ віри в нього лишався недоторканний. Завжди це була люта, проте шляхетна тварина, а його чудодійний ріг, що височів над лобом, неначе спис, мав воістину чарівні властивості.
В арабських казках єдиноріг виступав як велетень казкових розмірів. Він міг запрошки настромити на свій ріг, наче на рожен, кілька живих слонів. Вони нанизувалися так тривко, що єдиноріг хоч як старався, а не міг скинути їхні трупи.
Отак і блукало східними землями це чудовисько з рогом, прикрашеним жахливим намистом із слонових кістяків.
Підчепивши на ріг трьох-чотирьох слонів, єдиноріг робився неповороткий. Тягаючи горами й лісами надмірну вагу, він геть знемагався і ставав легкою здобиччю птаха рухх.
Християнські святі змагалися з арабськими казкарями у створенні дивовижних історій про єдинорога. Попри дикість і жорстокість цього страховиська, деяким праведникам, одначе, вдавалося з божою поміччю приручити його й примусити вірно служити собі. Мало-помалу єдиноріг християнських легенд перетворився на вельми благочестивого й вихованого звіра. Одразу ж він втихомирюється, як тільки забачить здаля святу людину, а надто непорочну діву.
«Фізіолог» учить, що спіймати єдинорога можна лише у такий спосіб: серед дівчат країни обрати найцнотливішу. Нехай вона, озброївшись лише своєю цнотою, сміливо йде до лісу, в якому блукає єдиноріг, і терпляче чекає на його появу. Ваблений незборимою силою благочестивої покори, єдиноріг з'явиться поміж дерев. Втративши і силу, і лють, він наблизиться до діви і, прилащуючись, покладе свій ріг їй на коліна. А потім засне біля її ніг. Мисливцям, які в цей час ховаються у кущах, лишається тільки накинути на сонного звіра аркани.
18
Міф цей не оригінальний. Укладачі біблії запозичили його з найдавнішого епосу світової літератури — з вавілонського сказання про героя Гільгамеша. З такими подробицями, як і в біблії, тут описано пригоди вавілонського Ноя — Утнапшитима.