Усе занадто просто: хочеш стати безсмертним? Скуштуй кислої булки на причасті і житимеш вічно! (Щоправда, не тут, на землі, а в потойбічному житті, куди ведуть усі шляхи і звідки немає вороття).
Це не анекдот, а догмат християнської віри — «десятий член» (тобто параграф) символу православної віри. Ось уже майже дві тисячі років християнська церква вчить свою «паству» такої дурниці.
Як звершується чаклунське перетворення хліба на богове тіло.
Се «таїнство» полягає в дуже простій (хоча й досить тривалій) маніпуляції. В «інструкції» про відправу православної літургії [38] говориться:
«Хліб вживається для таїнства кислий, пшеничний, називається проскурою, яка складається з двох частин на знак того, що в особі Ісуса Христа два єства — богове й людське. Щоб відправити літургію, потрібно мати п'ять проскур».
А далі розігрується такий фарс.
Чародій-священик «ратищем» (тобто ножем, схожим на стамеску) крає з першої проскури чотирикутний шматок із зображенням хреста і «кладе його на середину дискоса» (тобто на тарілку з ніжкою). Цей шматок хліба «зветься агнцем (тобто ягням) і означає Ісуса Христа».
Потім він наливає в потир (тобто в чашку) розведене водою дешеве вино на ознаку того, «що з простромленого ребра спасителя стікають кров і вода».
«Із другої проскури виймають невеличкий трикутник на честь пресвятої богородиці й кладуть на дискосі, праворуч агнця. З третьої проскури — дев'ять частин на честь божих святих. Ці частини кладуть ліворуч агнця. З четвертої проскури виймають часточки за здоров'я живих людей, а з п'ятої — за померлих. Частки проскури як за живих, так і за мертвих кладуть на дискосі далі від агнця. Після цього священик…»
А проте годі. Коротше кажучи, потім читають єктенію і всілякі молитовні пісні. Довго читають, глядачам уже терпець уривається. Нарешті священик промовляє слова Ісуса Христа, якими той згідно з легендою встановив причастя. У перекладі на сучасну українську мову це приблизно такі слова: «Беріть, їжте: це тіло моє — крайте його, і ви позбудетесь гріхів. Пийте все — це кров моя, кров нового завіту, вона також допомагає забувати про гріхи».
Ворожіння доходить кінця. Священик «благоговійно, здійнявши вгору руки, молиться про дарування святого духа, благословляє спершу хліб, потім вино і, врешті, те й інше разом. У цю хвилину (Увага! Надходить найвідповідальніша мить усього штукарства!) силою святого духа звершується таїнство: «хліб стає тілом Христовим, а вино — кровію Христовою». Диво сталося!
Священик виголошує (спершу скуштувавши сам, яка то вийшла закуска): «Зі страхом божим і вірою розпочніте!» На криласі у риму співають: «Тіло Христове прийміте, джерела безсмертного вкусіте!»
Віруючі підходять і вкушають хліб та вино з водою, себто тіло і кров сина божого. Ось і прилучились до вічного життя!
Вищезгадане чаклунство над перетворенням їжі на тіло Христове чинилося суворо за інструкцією, складеною «святими отцями» Іоанном Златоустом і Василієм Великим, архієпіскопами Константинопольським і Кесарійським. Вже саме це таїнство досить переконливо свідчить про кричущі нісенітниці церковних обрядів, брутальну примітивність і сміховинність теоретичних засад, на яких тримається віра в Христа і в дешевенькі «дива», які чиняться його ім'ям.
Та інколи у церквах під час сеансів шахрайських штукарств відбувалося справжнє диво: істинна, не уявна «кров» з'являлася раптом на проскурі. Маленькі криваво-червоні крапельки!
Жах посідав віруючих. «Замовляли молебні та обідні, — пише російський натураліст Васильківський, — ставили свічку й запалювали лампади. Думки всіх віруючих були спрямовані на пошуки винуватців гніву божого. А тому дехто, кого в народі мали за чаклунів чи відьом, опинявся чи на вогнищі, чи то в киплячій смолі, а то й просто його розривали на шматки».
Істинні ж винуватці «грізного знамення» такі мізерно малі, що відшукати їх можна тільки з допомогою мікроскопа — «диявольського» приладу, від якого (боронь боже!) християнину краще триматися осторонь [39]. Це Bacterium prodigiosum (чудесні бактерії), як звуть їх учені, мікроскопічні живі палички, виділення яких зафарбовані в кармінно-червоний колір. Вони поселяються на варених продуктах — картоплі, різних кашах, хлібі, м'ясі, сирі, молоці та яйцях — спочатку у вигляді маленьких цяточок. Поступово цятки перетворюються на червоні краплинки. «Коли таку краплину слизу, яка з'явилася на картоплині, розмазати голкою, — пише Васильківський, — то за день-два вся картоплина вкриється справжнісіньким карміном».
39
Ян Сваммердам (1637–1685), один із перших натуралістів, що працював з мікроскопом, зовсім лишився розуму, надивившись з цієї «бісової рурки» усіляких інфузорій. Набожний християнин, він вирішив, що вчинив непоправний гріх, угледівши те, що всеблагий господь бажав сховати від людських очей. У нападі божевілля Сваммердам розтрощив мікроскоп і спалив усі свої рукописи, крім одного, який, на щастя, був у приятеля.