Є король – дельфін розумний,[38]На хребті його корониЗ луски срібно-золотої:Він під час великих штормівЧасто моряків рятуєІ на берег їх виносить.В небесах орел[39] – державець:Він летить у високості,І його корону з пір’яВітерець легкий тріпоче.Він – володар над птахамиІ так само благородний,Бо ніколи не дозволить,Щоб напився подорожнійЗ джерела, в якому зміїОтруїли чисту воду, —Він крильми її хвилює,Каламутить сильним дзьобом.У рослин і у камінняЄ володарі, королю:Прикрашає плід гранатаШкіра, на корону схожа, —У саду гранат царює,Та, змарнілий і негожий,Він про це попереджаєТим, що змінює свій колір, —І тоді сумним топазомРобиться рубін червоний.У каміння свій король є:Діамант,[40] проти якогоІ магніт стає безсилим, —Навіть діамант, відомийВсюди твердістю своєю,Розсипається на порохВ персні зрадника, оскількиЗради камінь цей не зносить.Та якщо у диких звірівІ в каміння неживого,У рослин, у риб, у птастваТак ведеться, що володарДобросердим мусить бути,То невже в людей, королю,Інші правила й порядки?Не виправдує жорстокістьТе, що іншої ти віри, —Ницість скрізь поза законом.Не подумай, що словамиЗапобігти ласки хочу,Щоб мені життя вернув ти.Це, королю, ні до чого,Бо мене не врятувати —Смерть моя близька, я хворий:Зовсім немічним зробився,І у жилах кров холоне.Я – поранений смертельно;Варто вимовити слово,Враз нутро моє проймаєБіль, неначе шпага, гострий.Зрештою, я розумію,Що померти має кожен,Та ніхто не знає певно,Де чатує смерть на нього,Бо колиска й домовинаТак подібні між собою!Щоб узяти щось, людинаПіднімає руку вгору,І вона так само чинить,Як жбурнути щось захоче:Рух руки один і той же,Та відмінний за метою.При народженні людиниБілий світ радіє цьомуІ приймає у колискуМешканця свого нового:Горілиць лежить дитина,На її обличчі – спокій.Та якщо когось позбутисьСхоче раптом світ жорстокий,Долілиць того жбурляєВін безжальною рукою,І колиска нещодавняОбертається труною;З’єднані життя зі смертюНерозривно в нашій долі,І найперше наше ліжкоСхоже на останнє ложе.Так чого бажати муситьТой, хто знає це чудово?Тільки не життя, звичайно, —Можеш бути певним в цьому.Смерті я благаю в тебе,Щоб збулася Божа воля, —Я за віру вмерти хочу.Думай що тобі завгодно:Що життя мені набридло,Що керує відчай мною.Ні, життя своє і душуРазом я вручаю Богу,І за це бажання смертіЯ молю прощення в нього.І якщо не милосердя,Хай прокинеться жорстокістьУ душі твоїй, владарю.Хто ти? Лев? Тоді на тогоМусиш кинутися з ревом,Хто тебе образив кровно.Ти – орел? Тоді повиненШматувати гострим дзьобомТи злочинця, що замисливЗнищити гніздо орлове.Ти – дельфін? Чужинця стрітиМусиш, збурюючи море.Хто ти? Дерево граната?Що ж, здійняти віття голеМаєш ти, щоб примхам доліОпиратися достойно.Хто ти? Діамант коштовний?Обернись мерщій на порох.Та затям, що я, владарю,Хоч мене ти стрінеш штормом,Хоч свою жорстокість явиш,Завдаси страшного болюЧи жебракувати змусиш,Чи пошлеш нові знегоди,Приречеш мене на голодЧи на холод, здерши злобноНавіть ці грубезні лахи. —Що б не сталося зі мноюНе зречусь своєї віри,Бо вона для мене – сонце,Що мені крізь морок світить.Віра – мій вінець лавровий,Мій дороговказ надійний.Церкву ти не переможеш,Хоч і вб’єш мене, владарю,Бо за мною – сила Божа:Він стоятиме за менеТак, як я стою за Нього.
Дельфін – у давньогрецькій міфології дельфін був присвячений богу світла Аполлону, а також, як цар риб, зображався серед морських створінь у почті Нептуна. Вважалося, що дельфіни рятують потерпілих на морі.
Орел – у давньогрецькій міфології священний птах Зевса, цар птахів. У цьому значенні орел згадується також у філософській драмі Кальдерона «Життя – це сон» (La vida es sueño, 1632–1635?).
Діамант – дорогоцінний камінь, символ міцності і витривалості. Діаманту приписували чимало магічних властивостей, серед яких – здатність виявляти зраду.