Дон Мануель
Дон Хуан з Толедо, Косме,
Зветься цей сеньйор, і здавна
Нас така єднає дружба,
Що герої легендарні,
Вславлені як побратими,
Щиро б їй могли позаздрить.
Разом вчилися ще в школі,
Потім, ставши вояками,
Ми не раз на полі бою
Нашу дружбу гартували.
Якось в битві при П’ємонті[48]
Герцог Ферія[49] відзначив
І зробив мене сержантом,
Дон Хуан тоді ж негайно
Став моїм прапороносцем.
Згодом в сутичці кривавій
Друг мій мало не загинув:
Сам йому я гоїв рану.
Він мені життям відтоді
Зобов’язаний; не стану —
Це не гідно дворянина —
Іншим послугам увагу
Надавати… Бо ж немарно
За законами малярства
Спиною до всіх малюють
Щедрість, як багату даму,
Що зі скромності боїться
Нам про дар свій нагадати.
Отже, дон Хуан шляхетний,
Сповнений чуттів найкращих,
Взнавши, що мене король наш
Губернатором призначив
І що я з’явитись мушу
При дворі, мене прийняти
У своєму домі хоче,
За добро добром віддячить.
Хоч до Бургоса адресу
Він прислав мені, звичайно,
Я, обтяжений речами,
Не хотів його шукати.
Тож залишив у заїзді
Все – і мулів, і поклажу —
Й поспішив до нього врешті.
Та, завваживши, як вбрані
І сеньйори, і лакеї,
Святом я помилуватись
Вирішив, але спізнився
Як на те…
Сцена 2
Ті самі, Донья Анхела та Ісабель під вуалями.
Донья Анхела
Якщо ви справді
Благородний кабальєро —
Одяг свідчить це принаймні, —
Допоможете ви жінці,
Що уклінно вас благає.
Переслідувач нізащо
Не повинен взнати, хто я,
Бо життя і честь я втрачу.
Всім, що є у вас святого,
Я, сеньйоре, заклинаю:
Порятуйте знатну даму
Від приниження й зневаги!
Може, день такий настане…
Боже правий! Прощавайте!
(Жінки тікають.)
Косме
Хто це – ураган чи жінка?
Дон Мануель
Ну, й пригода!
Косме
Що ж робити?
Дон Мануель
Як ти зміг таке питати?
Змушує мене шляхетність
Захистити бідолашну.
Переслідувач, напевне,
Чоловік її.
вернуться
48