(Донья Беатріс збирається йти, дон Луїс її затримує.)
Дон Луїс
Дослухайте, красо моя,
Мовчати більш мені незмога…
Донья Беатріс
Затримай брата, ради Бога!
Вас слухати не хочу я!
(Йде.)
Донья Анхела
Де гордість, любий мій, твоя?
Скажу як брату і як другу:
Даремно терпиш ти наругу.
Дон Луїс
Донья Анхела
Мусиш ти
Розраду від жаги знайти
І подолати цю недугу.
Ні, краще смерть, ніж глум! Її
Забудь! Зірви з очей полуду!
Дон Луїс
Та як же я її забуду,
Якщо байдужістю мені
Відповіла вона? Е ні!
Від пристрасті знайшов би лік,
Якби до пестощів я звик, —
Любов була б нуді тотожна:
Кохання позабути можна,
Зневагу не забути ввік!
(Йдуть.)
Родріго і Дон Луїс.
Родріго
Сеньйоре мій, здається, знову
Тебе гризе якась печаль?
Де був ти?
Дон Луїс
Друже мій, на жаль,
І сам не знаю. Мав розмову
Я з Беатріс.
Родріго
Дістав відмову?
Стривай! Мовчи! Не говори!
Найкраще свідчення хандри —
Твої зітхання безупинні.
І де ж ти з нею стрівся?
Дон Луїс
Нині
Вона гостює у сестри.
До того ж гість іще один
З’явивсь тепер. Сестра, напевне,
У змові з братом проти мене.
В нестямі я від цих гостин,
Бо гість мене дратує. Він
Невчасно опинивсь у нас.
І донья Беатріс весь час
Присутністю терзає душу.
Я ревнощі терпіти мушу,
Допоки в серці шал не згас.
Родріго
Та нарікати вже доволі,
Дон Мануель іде сюди.
Ті самі і Дон Мануель.
Мануель
(убік)
Хоча б нежданої біди
Не сталось через примхи долі!
Боюсь розкрити мимоволі
Я незнайомки таїну,
А раптом я тоді збагну:
Це дама серця дон Луїса —
Та удавальниця, актриса,
Що обернулась на ману.
Дон Луїс
Радий вітати вас уклінно.
Дон Мануель
Дон Луїс
Дон Мануель
Друже мій,
Я із палацу йду.
Дон Луїс
Наївно
Було про це питати вас:
Той, хто залагодити хоче
Якісь діла, повинен конче
В палаці бути повсякчас.
Усі шляхи ведуть туди,
Не сумніваюсь я ніскільки.
Дон Мануель
Якби ж то до палацу тільки,
Було б, сеньйоре, півбіди!
Але гірка моя юдоль
Віщує путь іще чималу,
Оскільки до Ескоріалу[51]
Сьогодні вирушив король.
Всі клопотання і листи
Везти я мушу терміново.
Дон Луїс
вернуться
Ескоріал – історична резиденція іспанських королів, розташована неподалік Мадрида. Сполучає у собі королівську резиденцію, монастир та усипальницю іспанських монархів. Палац збудовано за часів правління Філіпа ІІ (1556–1598), який особисто брав участь у розробці проекту. Архітекторами Ескоріалу були Х. Баутіста де Толедо, Хуан де Еррера і Франсіско де Мора.