Косме
Нізащо!
Взяти те, що просто з пекла
Опинилось тут?!
Дон Мануель
Косме
Руки замастив, сеньйоре,
Я у сажі. Що як раптом
На тафті[52] залишу плями?
Краще б кошик ти поставив
На підлогу.
Дон Мануель
Тут білизна
Й лист. Що ж пише нам примара?
(Читає.)
«За той короткий час, що Ви живете в цьому домі, я не мала змоги приготувати більше білизни; Вам її приноситимуть у міру того, як робота триватиме. Щодо Вашого припущення, буцімто я кохана дона Луїса, запевняю: це не так, більше того, це неможливо! Невдовзі Ви самі пересвідчитеся в цьому. Хай Господь Вас боронить!»
А примара, бач, хрещена,
Раз про Господа згадала.
Косме
Дон Мануель
Пізно вже, збирайся в мандри!
Речі поскладай в баули.
Ці папери акуратно
Поклади в окрему сумку —
Сенс поїздки в них! Тим часом
Я примарі підготую
Відповідь.
(Передає папери Косме, той кладе їх на одне з крісел, дон Мануель тим часом пише.)
Косме
Папери краще
Тут тримати, під рукою,
Щоб про них згадати вчасно.
Ну, тепер в примар і духів
Вірить мій сеньйор, гадаю?
Дон Мануель
Косме
Не дурниці! Чиста правда!
Чи тобі до рук з повітря
Подарунок цей потрапив?
Сумніватися не варто!
Втім, з тобою дух люб’язний,
А мені так перепало,
Що повіриш мимоволі.
Дон Мануель
Косме
Сумнівів немає:
В нас розкидані всі речі —
Це тобі здається жартом,
А для мене зайвий клопіт
Все на місце поскладати.
Дістаєш листи й записки
Ти поштиві од примари,
А мені вона жаринки
Замість грошей підкладає.
Ласощі тобі приносить,
Ти й жируєш, як прелати.
А у мене піст щоденний,
Я тих ласощів не бачу.
Ти одержуєш білизну
Разом із носовичками.
Я ж не дістаю нічого,
Крім непевності та страху.
Нині майже одночасно
Увійшли ми до кімнати.
Тільки ти одержав кошик
Із чудовими дарами.
Я ж у темряві такого
Стусана дістав зненацька,
Що ледь-ледь мені не вибив
Мозок з голови назавжди.
Що для тебе, мій сеньйоре,
Лиш приємність і забава,
Те для мене страх та збитки.
Бо тебе весь час примара
Тільки пестить і голубить,
А мене січе нещадно.
Як не вірити у неї!
Власний біль мій і страждання
В тому, що вона існує,
Переконують найкраще.
Дон Мануель
Речі в путь збери, й рушаймо!
Я чекатиму в кімнаті
Дон Хуана.
Косме
Всі повинні
В чорне при дворі вбиратись,[53]
Отже, досить буде взяти
Чорний плащ для тебе, пане.
Дон Мануель
Тільки не забудь нізащо
Зачинити цю кімнату.
Раптом виникне потреба,
Інший ключ у дон Хуана.
Я, признатись, неохоче
З цього дому від’їжджаю,
Не розкривши таємниці,
Хоч близька уже розгадка.
Честь в дорогу владно кличе
І рішуче спонукає
Не баритись там, де йдеться
Про кар’єру і про славу.
Всі бажання та капризи
Перед честю відступають.
вернуться
Тафта – тонка, але щільна шовкова чи бавовняна тканина з рубчиками або візерунками на матовому тлі. Використовується для пошиття чоловічих сорочок, жіночих суконь тощо.
вернуться
Згідно з правилами іспанського етикету, на прийоми у палац необхідно було з’являтися у чорному вбранні.