Дон Мануель
Косме, кров холоне в мене,
І стає волосся дибки!
Кожна мить, як подих смерті:
Горло здавлює, мов зашморг,
Наче ніж, вціляє в серце!
Та невже скорюсь я страху?
Ні, негайно – бачить небо! —
Спробую розбити чари!
(Наближається до доньї Анхели й хапає її за руку.)
Жінка, ангел ти чи демон —
Ти в руках моїх, і марно
Сподіватися на втечу.
Донья Анхела
(убік)
О нещасна! Він навмисне
Розіграв від’їзд майстерно,
Щоб мене перехитрити.
Косме
(убік)
Для нечистих Боже ймення –
Пастка…
(Голосно.)
Богом заклинаю…
Донья Анхела
(убік)
До лукавства вдатись треба!
Косме
…Хто ти і чого ти хочеш?
Донья Анхела
(до дона Мануеля)
Благородний кабальєро!
Я молю тебе уклінно,
Не чіпай мене даремно
Й ні на крок не наближайся,
Щоб умить необережно
Щастя ти свого не втратив,
Що тобі прихильне небо
Так дбайливо готувало
І збирається піднести.
Ось останній лист, в якому
Написала я відверто,
Що мене побачиш скоро:
Так воно і сталось врешті.
Слово вмію я тримати!
Тож з’явилася до тебе
У людській подобі, отже
Бачиш: я з тобою чесна.
А тепер іди, благаю,
Нам розстатись конче треба!
Дочекайся лиш до завтра,
Взнаєш всі мої секрети.
Та дивись не прохопися
Ти про все необережно,
Бо інакше в мить єдину
Щастя втратиш і блаженство,
Що тобі судила доля.
Косме
Краще нам піти, напевно,
Як вона нас відпускає.
Дон Мануель
Ні, не личить перед нею
Нам лякливо відступати!
Честь і мужність кабальєро
Змушує усе негайно
З’ясувати достеменно.
Жінко, ким би не була ти
(Я ж не вірю, безперечно,
В те, що ти – нечиста сила!),
Розкажи мені відверто,
Хто ти, як сюди проникла,
Що за наміри у тебе.
Не чекаючи до завтра,
Знати все я хочу певно.
Чорт – так чорт, а жінка – жінка!
Прикидатися не треба!
Я готовий мужньо стріти
Всі загрози й небезпеки,
І тебе я не боюся,
Хоч була б ти Люцифером.[54]
Але я виразно бачу:
Жінка, а не демон з пекла
Ти!
Косме
Різниці тут немає.
Донья Анхела
Щоб не втратити блаженство,
Не чіпай мене, благаю!
Грати вельми небезпечно.
Косме
Вам нечистий слушно каже.
Це було б і недоречно:
Він – не арфа і не скрипка.
Дон Мануель
Ти – примара? Дай упевнюсь!
Ран примари не бояться!
(Видобуває шпагу.)
Донья Анхела
Ні! Благаю вас! Не треба!
Кров’ю згубленої жінки
Не пляміть своєї честі.
Так, я жінка безталанна,
Що любов відчула в серці,
І хоча кохання – злочин,
Та його карати смертю
Все ж не варто. Тож спиніться!
Відведіть скоріше лезо
Шпаги гострої своєї.