— У моєму житті було чимало вчинків, якими я не пишаюся, наприклад те, що в двадцятитрирічному віці «залетів» зі своєю дівчиною, і те, як із нею згодом повівся, — зізнався Стів. — Але у моїй шафі немає жодного такого скелета, якого не можна було би винести на світло.
Він не намагався контролювати те, що я писав, не просив мене дати почитати йому текст до того, як його зможуть читати інші. Єдиний момент у створенні книжки, до якого він долучився, полягав у виборі дизайну обкладинки. Побачивши первинну її версію, він був настільки незадоволений, що попросив дозволити йому зробити свій внесок у створення нової. Я був здивований і водночас зацікавлений, тож одразу погодився.
У результаті я провів понад сорок інтерв’ю та розмов із ним. Деякі з них мали офіційний характер і відбувалися в його вітальні в Пало-Альто, інші точилися під час довгих прогулянок і поїздок або ж у телефонному режимі. Протягом тих двох років, що я його відвідував, Джобс щоразу більше й глибше відкривався. Та мені також доводилося бути свідком того, що його давні колеги з Apple називали «синдромом альтернативної реальності». Інколи це були мимовільні «осічки» клітин, які відповідали за пам’ять, — проблема, з якою час від часу стикається кожен із нас; а бувало й таке, що Стів вигадував власну версію реальності — як для себе, так і для мене. Аби перевірити й конкретизувати справжню історію життя цієї людини, я опитав понад сотню його товаришів, родичів, суперників, ворогів і співробітників.
Дружина Стіва також не просила мене про якісь обмеження, не виявляла бажання наглядати за написанням, не вимагала права прочитати книжку до її виходу в світ. Більше того, вона заохочувала мене писати про його слабинки так само відверто, як і про його сильні сторони. Лорін — одна з найрозумніших і найбільш адекватних людей серед тих, кого я знаю.
— Якісь частини його життя та особистості абсолютно заплутані та безладні — і це правда. Ви не мусите цього приховувати. Він — мастак на вигадки, але, попри це, його життя — дивовижна історія, і я хотіла би, щоби вона була написана правдиво, — сказала мені Лорін, тільки-но я приступив до написання.
Читачеві вирішувати, вдалося мені досягти цієї мети чи ні. Впевнений, що в цій драмі були персонажі, яким описані мною події запам’яталися дещо інакше, або ж вони вважатимуть, що я час від часу потрапляв у пастку «альтернативної реальності» Джобса. Коли я писав книжку про Генрі Кіссинджера — що стало для мене непоганою підготовкою до цього проекту, — мені також часто траплялося розмовляти з людьми, які виношували дуже гостро позитивні чи то гостро негативні емоції щодо головного героя. І це лише доводить теорію про суб’єктивність людського сприйняття, знаної як «ефект Расьомона». Але я старався якомога справедливіше передати бачення ситуацій конфліктуючих сторін, а також відкрито показувати джерела, з яких надійшла та чи інша інформація.
Це книга про історію життя, яке радше нагадувало американські гірки, надзвичайно активної особистості, творчого підприємця, чиє прагнення досконалості та нестримна енергія здійснили революцію в шести сферах: персональні комп’ютери, мультфільми, музика, телефони, планшетні комп’ютери та продукування електронних товарів. Ви можете додати навіть сьому — магазини роздрібної торгівлі. Тут Джобсу вдалося якщо не зробити революцію, то принаймні зуміти переосмислити їх роль. На додачу до цього він відкрив шлях для нового ринку електронних товарів, які базуються на додатках (apps), а не на самих веб-сайтах. Він створював не лише продукти, які змінювали усталене бачення, але й зумів із другої спроби започаткувати міцну компанію, обдарувавши її власною ДНК і наповнивши творчими дизайнерами й інженерами-відчайдухами, які могли би впроваджувати його бачення. У серпні 2011 року, саме перед тим як Джобс пішов у відставку з посту виконавчого директора, підприємство, яке було започатковане в гаражі його батька, стало найдорожчою у світі компанією.
Я також сподіваюся, що це — книга про інновацію. У добу, коли Америка шукає способів розвивати свою інноваційну жилку, а суспільства по всьому світові намагаються вибудувати творчі системи електронної ери, Джобс є найвищим зразком винахідливості, інноваційності та творчої уяви, впровадженої в життя. Він знав, що найкращим способом створити щось значиме в двадцять першому столітті може виступити лише об’єднання творчості із технологією, — тож створив компанію, де політ уяви був підкріплений визначною майстерністю в інженерії. Джобс зі своїми колегами з компанії Apple уміли думати інакше: вони розробили не лише скромні покращення продуктів, які базувалися на дослідженнях фокус-груп, але створили абсолютно нові пристрої та послуги — до їх появи споживачі навіть не здогадувалися, що їм це потрібно.
Він не був зразковим керівником чи досконалою людиною, акуратно вкомплектованою для наслідування. Джобс, зі своїми внутрішніми бісиками, міг перетворити життя оточуючих на пекло. Водночас яскраві риси його особистості, його захоплення і його творіння — точнісінько так само, як і програмна та матеріальна складові комп’ютерів Apple, — прекрасно доповнювали одна одну й були частинами єдиного цілого.
Розповідь про його життя — повчальна та водночас застережлива, сповнена уроків щодо інновацій, характеру, лідерства та цінностей.
Шекспірівська п’єса «Генріх V» — історія свавільного юного принца, який стає пристрасним, проте ранимим, безсердечним і водночас ніжним, надихаючим, але зіпсутим королем, — починається закликом: «Вогняна Музо, що здіймешся вгору / На винахідливості сьоме небо». Сходження Стіва Джобса на сьоме небо винахідливості починається з казки про дві пари батьків і про дитинство в Долині, яка саме вчилася, як перетворювати силікон на золото.
Пол Джобс зі Стівом, 1956 рік
Лос-Альтос: будинок із гаражем, у якому народився Apple
У шкільній віньєтці з Гоумстеда, 1972 рік
Зі шкільним жартівливим знаком SWAB JOB
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ДИТИНСТВО
Залишений і вибраний
Демобілізувавшись із лав берегової охорони після Другої світової війни, Пол Джобс уклав парі зі своїми товаришами по службі. Вони пришвартувалися у Сан-Франциско, де їхній корабель мали списати, і Пол заклався, що знайде собі дружину за два тижні. Такий собі інженер-механік, підтягнутий, майже два метри заввишки, весь у татуюваннях, він чимось нагадував Джеймса Діна. Проте не на його зовнішність спокусилася Клара Акопян, донька вірменських іммігрантів, якій було властиве почуття доброго гумору. Справа в тому, що в хлопця та його друзів була машина, а в іншого гурту молодих людей, із якими дівчина спершу планувала провести вечір, машини не було. Через десять днів, у березні 1946 року, Пол заручився із Кларою і виграв своє парі. І цей шлюб удався їм на славу — вони щасливо жили разом, аж поки смерть не розлучила їх за понад сорок років по тому.
Пол Рейнгольд Джобс зростав на молочній фермі в Джермантауні, що в штаті Вісконсин. Навіть попри те, що його батько був алкоголіком і часом міг скривдити когось із рідних, хлопчина виріс, маючи лагідну та спокійну вдачу, яка ховалася за його бурлакуватим зовнішнім виглядом. Покинувши навчання в середній школі, він мандрував Середнім Заходом, підробляючи подекуди механіком, аж поки, у віці дев’ятнадцяти років, не пристав до лав берегової охорони. Хлопчину, до речі, не зупинив той факт, що плавати-то він не вмів. Його служба проходила на військовому транспортному кораблі USS General М. С. Meigs — тож більшу частину війни моряк провів, переправляючи війська до Італії під командуванням генерала Паттона. Завдяки особливим здібностям, які він виявив у механіці та пожежній справі, Джобс отримав чимало хороших рекомендацій, але час від часу потрапляв у дрібні халепи, тож так і не виріс із форми матроса.