— Барел і я вважали, що то була найдурнуватіша ідея, яку ми коли-небудь чули, тому просто відмовилися використовувати нове ім’я, — пригадує Герцфельд.
За місяць про ту ідею всі забули.
На початку 1981 року колектив Macintosh зріс у чисельності до двадцяти осіб, і Джобс вирішив, що їм треба більше приміщення. Тож усі переїхали на верхній поверх коричневої двоповерхової будівлі, розташованої десь за три квартали від головного офісу Apple. Будинок стояв поруч із автозаправкою Texaco — тому їхню штаб-квартиру назвали «Фортецею Texaco». Щоби в конторі працювалося веселіше, Джобс звелів придбати стереосистему.
— Барел і я вибігли й одразу ж, перш ніж він міг передумати, купили сріблястий касетний магнітофон, — згадує Герцфельд.
Невдовзі Джобс закріпив свій тріумф. За кілька тижнів по тому, як він переміг Раскіна у боротьбі за Macintosh, йому вдалося також усунути Майка Скотта з посади президента Apple. Скотт поводив себе все більш непевно — він то залякував працівників, то сюсюкався із ними.
Та остаточно він утратив підтримку колективу, коли шокував усіх низкою абсолютно безпідставних скорочень. Окрім того, він почав часто хворіти — то очна інфекція, то проблеми з сонливістю. Отож, коли Скотт відпочивав на Гаваях, Маркула зібрав найвище керівництво компанії, щоби порадитися — що робити зі Скоттом. Більшість, уключно зі Джобсом та Джоном Каучем, підтримали ідею його відставки. Маркула тимчасово перебрав на себе виконання обов’язків президента. Та був він у цій ролі доволі пасивним, тож Джобс зрозумів, що може тепер робити з відділом Macintosh усе, що йому заманеться.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
ЕФЕКТ ВИКРИВЛЕННЯ РЕАЛЬНОСТІ
Граючи за власними правилами
Коли Енді Герцфельд тільки-но приєднався до колективу Macintosh, у курс справ його вводив інший програмний розробник — Бад Трібл. Він розповів про величезний масив роботи, який все ще треба було зробити, а Джобс вимагав, щоб усе закінчили до січня 1982-го, тобто менше ніж за рік.
— Ви що, здуріли? — здивувався Герцфельд. — Це неможливо.
Трібл відповів, що для Джобса такі відповіді неприйнятні.
— Ситуацію найкраще можна описати, використавши поняття із «Зоряного шляху», — пояснював Бад Трібл. — Це ефект викривлення реальності. І Стів ним досконало володіє.
Коли Герцфельд спантеличено глянув на Трібла, той почав усе пояснювати в деталях.
— У його присутності дійсність наче змінюється. Він може переконати будь-кого практично у будь-чому. Але цей ефект зникає, коли Стіва немає поруч. У підсумку нам дуже важко мати реалістичний план роботи.
Трібл розповів, що ту фразу він запозичив з одного епізоду науково-фантастичного серіалу «Зоряний шлях». Там ішлося про іншопланетян, які за допомогою своєї психічної енергії здатні були творити навколо себе альтернативний світ. Бад Трібл уважав, що та фраза — ефект викривлення реальності — може бути як компліментом силі Джобса, так і служити застереженням для інших:
— Було небезпечно потрапляти під дію тієї сили, але це було, власне, тим, що дозволяло Стіву змінювати реальність.
Спершу Герцфельд думав, що Трібл дещо перебільшує, але після двох тижнів роботи із Джобсом він уже сам дуже уважно спостерігав за тим феноменом.
— Ефект викривлення реальності був поєднанням харизматичного ораторського стилю, бажання домінувати та прагнення будь-що підганяти під власні цілі, — розповідав Герцфельд.
Мало що могло захистити від сили, яку Герцфельд щойно відкрив для себе:
— Дивовижно, але ефект викривлення реальності працював навіть усупереч тому, що всім була відома його природа. Ми часто обговорювали прийоми, які могли би потенційно «заземлити» його дію, та за якийсь час більшість із нас покинула ту затію, прийнявши це за щось природне.
Після вказівки Джобса, щоб усі газовані напої в холодильнику були замінені на натуральні апельсиновий і морквяний соки, хтось із колективу виготовив футболки з написом «Ефект викривлення реальності» спереду і словами «Він у соку!» на спині.
Для деяких людей називати це ефектом викривлення реальності було лишень увічливим способом сказати, що Джобс мав схильність до обману. По суті ж то була складніша форма лицемірства. Він, бувало, на чомусь наполягав — чи то стосовно якогось історичного факту, чи з’ясовуючи, хто вирішив скликати нараду, — навіть не знаючи правди. Така його особливість, вочевидь, походила від упертого заперечування реальності, яке стосувалося не лише інших, але й було важливим для нього самого.
— Джобс і себе може обманювати, — сказав якось Білл Еткінсон. Спершу сам захоплюється та переймається якоюсь ідеєю, і це дозволяє йому згодом переконувати інших людей увірувати в його задум.
Звісно ж, багато хто може вводити в ілюзію. У випадку з Джобсом це часто було тактичним ходом у якійсь його стратегічній грі. Возняк, у якого чесність була вродженою і який у цьому сенсі був повною протилежністю Джобсу, дивувався гнучкості останнього в питаннях правди та водночас ефективності такого його підходу.
— Його здатність викривляти реальність проявляється у нелогічному баченні майбутнього, наприклад коли він мені каже, що я можу спроектувати гру Breakout всього за кілька днів. Ти розумієш, що це неможливо, але він якось добивається того, що воно стається.
Коли колеги Стіва Джобса по Macintosh потрапляти під дію отого його ефекту, вони були наче загіпнотизовані.
— Джобс мені нагадав Распутіна, — каже Дебі Коулмен. — Його очі світять, наче лазерні промені, — і не моргне. Він міг запропонувати випити сік цикути — і його б послухали.
Так само, як і Возняк, Коулмен вірила, що ефект викривлення реальності міг бути могутнім інструментом: це дозволило Джобсу надихнути свою команду змінити хід комп’ютерної історії (звісно, не без використання деяких ресурсів «Ксерокс» чи IBM).
— Це було наче самопрограмування, — заявляла вона. — Ви робите неможливе тому, що не усвідомлюєте, що це неможливо.
У корені ефекту викривлення була віра Джобса у те, що правила не поширюються на нього. І він мав чим підкріпити таку позицію. Адже у дитинстві йому часто вдавалося пристосовувати реальність до своїх бажань. Бунтарство та сваволя були інтегровані в його характер. У нього було відчуття, що він особливий, обраний, просвітлений.
— Джобс уважає, що є декілька особливих людей — такі, як Ейнштейн, чи Ганді, або гуру, яких він зустрічав ув Індії, — і що він — один із них, — каже Герцфельд. — Він говорив це Крісанн. А якось він навіть мені натякнув, що є одним із просвітлених. Це скидається на Ніцше.
Джобс ніколи не вивчав Ніцше, однак філософська концепція жадання влади й особливої людини — так званої надлюдини — походить саме від нього. Зокрема, про це йдеться у книзі Ніцше «Так казав Заратустра»: «Своєї волі хоче тепер дух, свій світ здобуває собі світом забутий» (переклад цитати Анатолія Онишка. — Прим, пер.[2]). Якщо реальність Джобса не влаштовує, то він її просто ігнорує. Він так чинив, коли це стосувалося народження його доньки, і роками пізніше, коли отримав перші діагнози щодо раку. Навіть у незначних щоденних вибриках: відсутність номерних знаків на авто чи паркування на місцях для інвалідів, — він діяв так, наче навколишні обмеження його не стосувалися.
Іншим ключовим аспектом світогляду Джобса було його «чорно-біле» сприйняття. Люди були або «просвітлені», або «гімнюки». їхня робота була або «найкраща», або «повне лайно». Білл Еткінсон, розробник Macintosh, який опинився з позитивного боку тих крайностей, описує, як воно було:
Під керівництвом Стіва було важко працювати, оскільки він усіх ділив на «богів» і «йолопів». Боги стояли на п’єдесталі й ніколи не помилялися. Ті з нас, кого він уважав богами, — як, наприклад, я, — знали, що насправді ми смертні, інколи приймаємо хибні інженерні рішення та пердимо, як і всі інші люди, тому ми завжди боялися, що він нас із того п’єдесталу скине. Ті, що вважалися йолопами, хоч насправді були блискучими інженерами, працювали дуже наполегливо, та все одно відчували, що у них нема жодних шансів підняти свій статус і що їхню працю оцінять.
2
«Своєї волі прагне тепер дух, свій світ здобуває собі забутий світом»// Фрідріх Ніцше. Так казав Заратустра. — Київ, Основи, 1993. — 416 с. Переклад з німецької Анатолія Онишка.