Але простежити всю діяльність Ковпервуда, всі його задуми і вчинки у зв’язку з його планом, було б не легше, ніж спробувати встежити за всіма трюками й швидкими, невловимими рухами фокусника. Насамперед, це, звісно, були переговори із Джонсоном і Стейном. На зустрічі з Джонсоном, що сталася одразу після примирення з Береніс, він виявив значно більшу готовність до співпраці, ніж раніше. За час відсутності Ковпервуда, заявив Джонсон, вони зі Стейном багато про це думали, але він волів би повідомити висновки, до яких вони прийшли, в присутності Стейна.
Майже одразу після цього відбулася нарада на Берклі-сквер, де, як здалося Ковпервуду, панувала не стільки ділова, скільки світська атмосфера. Джонсон десь затримувався, і, коли Ковпервуд приїхав, його ще не було. Одначе його радісно зустрів Стейн, і почав ставити запитання: Що відбувається в Сполучених Штатах? Чого чекати від виборів? Чи подобається містерові Ковпервуду Лондон? Як поживає його підопічна — міс Флемінг? А її матінка? Він досить часто навідувався до них у Прайорс-Коув, — втім, містерові Ковпервуду це, напевно, відомо. А які вони обидві чарівні — і мати й дочка! Він зробив багатозначну паузу, спостерігаючи за реакцією Ковпервуда на його слова. Але той прийняв виклик.
— Вас, безсумнівно, цікавить, у яких стосунках вони зі мною, — сказав він якомога люб’язніше. — Річ у тім, що я вже багато років знаю місіс Картер. Вона була одружена з одним моїм далеким родичем, який призначив мене виконавцем своєї останньої волі й опікуном іn loco parentіs[3]. Природно, мені дуже полюбилася Береніс. Вона надзвичайно розумна дівчина.
— Маю зізнатися, я теж так думаю, — підтвердив Стейн. — Я дуже радий, що Прайорс-Коув сподобався місіс Картер і її дочці.
— Так, схоже, вони вважають його ідеальним місцем. Там справді дуже красиво.
На щастя, тут з’явився Джонсон і перервав цю розмову, що набувала все більш особистого характеру. Квапливо ввійшовши до кімнати і вибачившись за запізнення через термінові справи, він спочатку запитав, як поживає містер Ковпервуд, перш ніж узяти свою звичайну офіційну і ділову манеру. А потім мала місце детальна і солідна доповідь про все, що було зроблено за цей час, а також огляд нинішньої ситуації. Поза сумнівом, сказав він, вторгнення містера Ковпервуда з його пропозицією в життя лондонської підземної дороги викликало справжній фурор. За деяким винятком, директори й акціонери обох старих компаній налаштовані проти нього.
— Схоже, вони вирішили самі скористатися вашою ідеєю, містере Ковпервуд. Єдине, що їх зупиняє — це відсутність порозуміння між собою, і, звичайно, — тут Джонсон хитро підморгнув, — їх трошки турбує те, скільки це коштуватитиме грошей. Вони й гадки не мають, як зібрати таку суму і водночас не піти на значні витрати самим.
— Саме так, — зауважив Ковпервуд. — І з цієї причини зупинка буде коштувати дуже дорого. Я пропоную план, котрий, якщо взятися за нього енергійно, можна виконати, уклавшись у достатньо привабливі фінансові рамки. А зупинки й суперечки привабливі лише для спекулянтів і тим, хто намагатиметься скупити всі концесії й акції, які тільки можна, щоб зіграти на підвищення їх курсу. Тому нам і необхідно домовитися скоріше.
— Отже, наскільки я розумію, — чемно втрутився Стейн, — ваша пропозиція зводиться до того, щоб ми із Джонсоном діяли заодно в правліннях Районної й Метрополітен і, крім того, скупили б контрольний пакет акцій однієї із цих компаній, а то й обох разом. Якщо ж це не вдасться, то запропонували б акціонерам, у руках яких перебуває не менше ніж п’ятдесят один відсоток акцій, об’єднатися на певних умовах під вашим керівництвом.
— Правильно! — сказав Ковпервуд.
— Натомість ви гарантуєте нам п’ять відсотків доходу протягом ста років або навічно.
— Правильно!
— І на додачу ви уступаєте нам не менше десяти відсотків привілейованих акцій лінії Чаринг-Крос, а також десять відсотків акцій будь-якого дочірнього підприємства, яке ви самі або ваша більша компанія побажає створити під своєю егідою, за ціною, що становить вісім відсотків їх номінальної вартості.
— Правильно!
— Відсотки по всіх цих акціях компанія зобов’язана буде виплатити в першу чергу, після того як вона буде остаточно заснована.
— Так, у цьому і полягає моя пропозиція, — підтвердив Ковпервуд.
— Маю сказати, не бачу тут нічого неприйнятного, — сказав Стейн, дивлячись на Джонсона, що в свою чергу дивився на Стейна.