Він узяв невеличке дзеркало й простягнув їй зі словами:
— Коли я перестану дихати, піднеси це дзеркало до мого носа і моїх губ і подивися, чи є на ньому волога.
Він закрив очі, і потроху тіло його ставало усе більш прямим і подібним до статуї. Він наче заціпенів. Береніс чекала, не зводячи з нього очей і піднісши долоню до його обличчя. Пройшло кілька хвилин, і вона вже майже не відчувала його дихання на долоні. Потім, на її подив, воно зовсім припинилося. Ані найменшого сліду ритмічного дихання. Вона почекала ще. Потім узяла дзеркало й піднесла його на кілька секунд до носа і губ гуру. Дзеркало не потьмяніло. Так, дихання припинилося, і гуру здавався кам’яною статуєю. Береніс схвильовано подивилася на годинник. Пройшло десять довгих хвилин, перш ніж вона виявила в нього ознаки дихання, що поступово стало цілком нормальним. Гуру, що здавався дуже стомленим, відкрив очі й з посмішкою подивився на неї.
— Це чудо! — вигукнула Береніс.
— Я можу так затримувати дихання на декілька годин, — сказав гуру. — А деякі йоги можуть не дихати місяцями. Були навіть випадки, коли йогів на тижні замуровували в склепи, куди не проникає повітря, і вони виходили звідти цілком здоровими. Крім цього, — продовжував гуру, — існує ще одне випробування: контроль над серцебиттям. Я можу зовсім його спинити, тому що, як ти, напевно, знаєш, дихання і кров нероздільні. Але це я покажу тобі іншим разом. Ти довідаєшся згодом, що дихання — це лише прояв більш прихованої сили, що живе в наших найважливіших органах, але невидимої. Коли сила ця залишає тіло, дихання, підвладне їй, негайно зупиняється, і наступає смерть. Але через контроль дихання ти можеш навчитися управляти і цією прихованою силою.
Але маю тобі сказати, що це — предмет вивчення Раджа-йоги, яку ти вивчатимеш лише після вивчення Хатха-йоги. А зараз ти виглядаєш стомленою, тож іди відпочинь і приходь завтра в такий час, коли зможеш приступити до занять.
Береніс зрозуміла, що її бесіда із цією надзвичайною людиною на сьогодні закінчена. Вона виходила неохоче, з відчуттям, немов іде від невичерпного і ще непочатого джерела знань. Повертаючись тією ж кам’янистою стежкою, що привела її сюди, Береніс прискорила кроки, бо вже знала, що ніч в Індії наступає миттєво слідом за вечором; тут немає, як у Європі й Америці, повільного заходу сонця, а радше швидкий наступ темряви, що охоплює тебе і залишає на самоті.
Наближаючись до Нагпура, Береніс раптом була вражена красою священної гори Рамтек з її блискучими білими храмами, що здіймалися над усім довкіллям. Береніс зупинилася у задумі, милуючись рідкісною красою пейзажу і прислухаючись до монотонного співу індуських мантр, що далеко розносився в прозорому повітрі. Береніс знала, що це співають священнослужителі Рамтека, що збираються наприкінці дня, аби проспівати священні слова своєї віри. Спочатку їхні голоси звучали як мурмотіння, ніжне і приємне, але що ближче вона підходила, то більше ритм співу ставав подібним до ударів у великий барабан. І раптом Береніс здалося, що серце її стало битися по-іншому, в одному ритмі з пульсом цієї великої країни, що шукає Бога, країни, що віддає перевагу духу, — і вона зрозуміла, що саме у цім краю вона знайде свою душу.
Розділ 78
Упродовж наступних чотирьох років Береніс практикувала різні стадії вчення йоги; насамперед це йогівська поза, у якій слід тримати хребет прямо, досягаючи такої стійкості тіла, що, коли людина перебуває в медитації, вона перестає його відчувати. Адже Дх’яна, тобто споглядання, за вченням йоги, означає відстороненість. І коли хребетний стовп лишається прямим, то згорнута енергія Кундаліні (що у трикутній формі перебуває в нижній частині хребта) розгортається і піднімається через Сушумну вверх по хребту до семи сплетінь, або центрів свідомості, врешті досягаючи Сахасрари, найвищого сплетіння, тисячеполюсткового лотосу мозку. Коли досягається найвищий стан свідомості, згідно з вченням йоги, людина досягає Самадхі, або надсвідомості. Але незалежно від того, чи досягає енергія Кундаліні найвищої точки, сприймання людини розширюється і зростає відповідно до рівня підйому Кундаліні.
Береніс вивчала Пранаяну[7], тобто контроль над життєвими силами свого тіла; Пратьягару — мистецтво внутрішнього самоспоглядання; Дхарану — мистецтво зосередження; Дх’яну — медитацію. Часто вона порівнювала свої записи із записами інших учнів, — разом з нею займалися один англієць, молодий і дуже розумний індус та дві індуски. Поступово вона проходила всі види йоги — Хатха, Раджа, Карма, Джнана і Бхакті. Вона довідалася, що Брахман — дійсність — це найвище Божество, яке неможливо визначити і навіть виразити. В «Упанішадах» говориться, що Брахман — це буття, пізнання і блаженство, але водночас це не є його атрибути. Не можна говорити про Брахмана як про щось, що існує, Брахман є саме існування. Брахман не є мудрим чи щасливим, Брахман — це абсолютне знання і абсолютна радість.
7
Так у Драйзера. Певно, мається на увазі пранаяма, тобто система дихальних вправ. — Прим. пер.