Він любив сидіти у дверях гостьового будинку й дивитися через галявину на руїни собору. Часом малював щось на шматку сланцю, але здебільшого проектував подумки. Він знав, що більшості людей важко уявити великі об’єкти та складні приміщення, але для нього це було просто.
Він заслужив довіру й вдячність Філіпа завдяки тому, як розібрав руїни собору. Однак Філіп усе одно вважав його лише робітником-муляром. Том мав переконати пріора, що він здатний спроектувати й збудувати собор.
Однієї неділі, десь за два місяці після того, як пішла Елена, Том відчув, що готовий почати креслення.
Він сплів рогожу з очерету та гнучких різок три на два фути[87] завбільшки. По боках зробив бортики, як на лотку. Потім перепалив крейду на вапно, змішав із дещицею гіпсу та заповнив лоток цією сумішшю. Коли розчин почав тверднути, Том став водити по ньому голкою. Прямі лінії він малював під лінійку, кути — під косинець, а криві — за допомогою циркуля.
Він мав зробити три креслення: переріз — щоб пояснити, як будуватиметься собор, фасад — щоб продемонструвати красу пропорцій, і план — щоб показати розташування приміщень.
Том почав із перерізу. Уявив собор як довгасту хлібину, а потім немов зрізав скоринку в західній частині й заходився малювати.
Усе було дуже просто. Він намалював аркову галерею із пласким дахом. То буде нава, вид із крила. У ній буде пласка дерев’яна стеля, як у старому соборі. Том краще збудував би кам’яне склепіння, але знав, що Філіп не зможе дозволити собі таку розкіш.
Над навою він намалював трикутний дах. Ширину будівлі визначала саме ширина даху, яка, своєю чергою, залежала від того, яку деревину вдасться дістати. Балки в понад тридцять п’ять футів[88] завдовжки складно знайти, і вони скажено дорогі. Гарні стовбури були такими коштовними, що покупці домовлялися з власниками про їхній продаж задовго до того, як дерево сягало необхідної висоти. Нава Томового собору, найімовірніше, матиме тридцять два фути[89] завширшки — як дві довжини його залізної жердини.
Том намалював високу, неймовірно високу наву. Але собор мав бути величною будівлею — викликати святобливість своїми розмірами й притягувати погляди людей до небес своєю висотою. Люди ходили в собори зокрема через те, що то були найбільші будівлі у світі: ті, хто не відвідував їх, могли прожити все життя й не побачити нічого більшого за власну хатину.
На жаль, у такому вигляді собор був би приречений. Стіни не витримали б ваги кроков і свинцевих листів даху, вигнулися б назовні й розвалилися б. Їх треба було підпирати.
Тому Том домалював обабіч нього дві арки із заокругленим верхом, удвічі нижчі за центральну наву. То були бічні нави. Стелю в них Том замислив кам’яну та склепінчасту — оскільки ці нави були нижчі й вужчі за головну, вони потребували менших витрат. Кожна бічна нава мала б односхилий дах.
Бічні нави, об’єднані кам’яним склепінням з головною, повинні були підтримати стіни, але їм однаково бракувало висоти. Том мусив додати ще кілька опор на певній відстані одна від одної — у піддашку бічних нав, над склепінчастою стелею під односхилим дахом. Він намалював одну з них: кам’яну арку, що підіймалася з верхньої частини стіни бічної нави до стіни головної. Там, де вона впиралась у стіну, Том прималював масивний контрфорс, що випинався з боку стіни. Над контрфорсом Будівник накреслив башточку — щоб додати ваги й краси.
Збудувати високий величний собор без опорних елементів — бічних нав, підпірок і контрфорсів — було неможливо, але складно пояснити це монахові. Саме для цього Том і креслив схему.
Він також намалював фундамент, що занурювався глибоко під землю. Непричетні до будівельної справи люди завжди дивувалися глибині фундаментів.
То був примітивний ескіз — такий примітивний, що будівникам від нього було б мало користі. Але його можна було показати пріорові Філіпу. Том хотів, щоб той розумів його пропозицію, міг уявити собі будівлю й оцінити її. Важко було скласти в уяві образ великого, масивного собору, дивлячись на лінії, намальовані по вапняному розчину. Тут Філіпові знадобиться Томова допомога.
Стіни на його малюнку видавалися суцільними, однак насправді буде не так. Том заходився малювати бічний вигляд стіни нави — так, ніби на неї дивилися зсередини собору. Вона була розділена на три рівні. Нижній взагалі був не стіною, а низкою колон, верхівки яких з’єднувалися напівкруглими арками. Це звалося аркадою. Крізь арки видніли вікна бічних нав із заокругленими верхівками. Вікна мали розташовуватися на одній лінії з арками, щоб ззовні потрапляло світло. Колони між арками Том вирівняв з контрфорсами зовнішніх стін.