Врешті-решт Том зупинив його.
— Сьогодні свято, хлопче, — сказав він. — Крім того, ти — мій підмайстер і маєш допомогти мені навести тут лад. До обіду всі інструменти треба забрати в комору й зачинити її.
Джек відклав молоток і різці й обережно поставив камінь, над яким працював, у Томову повітку. Потім вони разом із Томом обійшли майданчик. Інші підмайстри прибирали на робочих місцях і підмітали уламки каміння, пісок, шматки застиглого вапняного розчину й дерев’яну стружку, якими було засипане все навколо. Том зібрав свої друлівники й мірила, а Джек — ярдові мірки та виски, і вони понесли все це в повітку.
У повітці Том тримав свої роди. То були довгі металеві прути, абсолютно прямі, квадратного профілю, і всі однакової довжини. Вони зберігались у спеціальній дерев’яній скрині, що зачинялася на замок. Роди призначалися для замірів. Поки Том і Джек ходили майданчиком і збирали соколи та заступи, Джек задумався про ці роди.
— Скільки род завдовжки? — спитав він.
Ті муляри, що почули Джека, засміялися. Вони вважали його запитання кумедним. Едвард Коротун, мініатюрний літній муляр із жорсткою шкірою та кривим носом, сказав:
— Род завдовжки як род.
І всі знову засміялися.
Їм подобалося дражнити підмайстрів, особливо коли вони мали нагоду продемонструвати свою перевагу в знаннях. Джек терпіти не міг, коли хтось кепкував з його необізнаності.
— Я не розумію, — терпляче мовив він.
— Дюйм — це дюйм, фут — це фут, род — це род, — сказав Едвард.
«Отже, род — це одиниця вимірювання», — подумав Джек.
— Скільки футів у роді?
— Ну знаєш! Залежно де. У Лінкольні — вісімнадцять, а на сході Англії — шістнадцять[136].
Том зупинив глузування.
— У нас усі роди по п’ятнадцять футів[137].
Мулярка середніх літ сказала:
— А в Парижі ніхто не знає про роди — в них лише ярдові мірки.
— Увесь проект собору засновано на родах. Принеси один, і я тобі покажу. Ти маєш розуміти такі речі, — зауважив Том і дав Джекові ключ.
Джек пішов у повітку та взяв род зі скрині. Він був доволі важкий. Том любив пояснювати, а Джек — слухати. Будівництво було складним і спершу загадковим орнаментом, немов плетення парчевої тканини, і що більше Джек розумів процес, то сильніше він його захоплював.
Том стояв у бічній наві, біля недобудованого вівтаря — там, де мав бути трансепт. Він узяв род і поклав його на підлогу вздовж нави.
— Род — це відстань від зовнішньої стіни до середини контрфорса аркади.
Він розвернув род.
— Це також відстань звідси до середини нави.
Том знову розвернув род, і той дотягнувся до середини протилежного контрфорса.
— Нава у два роди завширшки.
Він розвернув його ще раз, і той уперся в дальню стіну бічної нави.
— А весь собор завширшки в чотири роди.
— Ясно, — сказав Джек. — А кожен прогін тоді в род завдовжки.
Том здавався дещо роздратованим.
— Хто це тобі сказав?
— Ніхто. Але прогони в бічних навах квадратні, тож якщо вони у род завширшки, то мають бути і в род завдовжки. А прогони нави, очевидно, такі самі завдовжки, як і прогони бічних нав.
— Очевидно, — передражнив Том. — Тобі б філософом бути.
У його голосі звучали водночас і гордість, і невдоволення. Він був радий, що Джек усе ловить з льоту, але й сердився через те, що зелений хлопець так легко осягає таємниці мулярської справи.
Джек надто захопився цією витонченою логікою, щоб зважати на Томові емоції.
— Виходить, вівтар завдовжки чотири роди, — правив він своєї. — А весь собор, коли його збудують, матиме дванадцять родів. — Тут його осяяла нова думка. — А який він буде заввишки?
— Шість родів. Аркада — три, галерея — один, вікна над хорами — два.
— А нащо все вимірювати в родах? Чому не будувати на око, як звичайні будинки?
— По-перше, тому, що так дешевше. Усі арки в аркаді однакові, тому опалубку для них можна використовувати повторно. Що менше нам треба розмірів і форм каміння, то менше лекал я роблю й таке інше. По-друге, це спрощує все, що ми робимо, від планування — адже все спирається на родовий квадрат — і до фарбування стін, бо можна прорахувати, скільки вапна нам знадобиться. А коли все просто, то і помилок менше. Помилки в будівництві обходяться найдорожче. По-третє, коли все спирається на вимірювання в родах, собор має правильні форми. Пропорції — то душа прекрасного.