— Дік Безхатько помер минулої зими, — зауважила Ґода.
Філіп пам’ятав його — то був жебрак, що спав у хлівах і на стайнях.
— Дік завалився п’яний на вулиці серед ночі, а коли засніжило — замерз до смерті, — сказав він. — Голод тут ні до чого, а якби він був хоч трохи тверезий, щоб дістатися пріорату, то не замерз би. Якщо ви голодуєте, не обманюйте мене, а приходьте по допомогу. А якщо ви надто горді й вважаєте за краще порушувати закон, то мусите відповідати за це, як і всі інші. Ти чуєш мене?
— Так, мілорде, — похмуро відповіла стара.
— Фартинг штрафу, — сказав Філіп. — Суд завершено.
Він встав і зійшов нагору сходами, що вели з крипти на перший поверх.
Будівництво нового собору дуже сповільнилося, як завжди бувало за місяць до Різдва. Незавершену кам’яну кладку накрили соломою та гноєм зі стайні — щоб її не пошкодив мороз. Муляри казали, що не можна будувати взимку. Філіп спитав, чому не можна накривати стіни на ніч, а вранці знімати солому, адже вдень мороз не такий сильний. Том відповів, що стіни, збудовані взимку, заваляться. Філіп повірив, але подумав, що то не через мороз. Йому здавалося, що справжньою причиною було те, що вапняний розчин міг достатньо затвердіти лише через кілька місяців. Зимова перерва робила кладку достатньо міцною, щоб можна було продовжувати будівництво. Це також пояснювало мулярські забобони, які начебто забороняли їм будувати більше ніж двадцять футів[139] заввишки за один рік. Крім того, якщо розчин був сирий, нижні рівні кладки могли деформуватися під вагою робітників.
Філіп здивувався, коли побачив усіх мулярів на будівництві, у вівтарній частині, і пішов подивитися, що там відбувається.
Вони зробили напівкруглу дерев’яну арку, поставили її сторчака та підперли жердинами з обох боків. Філіп знав, що ця дерев’яна арка зветься опалубкою — вона призначалася для того, щоб тримати кам’яну арку, поки вона будується. Але наразі муляри збирали арку на землі й не закріпляли каміння розчином — щоб пересвідчитися в тому, що всі елементи належним чином припасовано. Підмайстри й робітники підіймали каміння та клали його на опалубку, а муляри критично оглядали конструкцію.
Філіп подивився на Тома й спитав:
— Що це буде?
— Арка галереї-трибуни.
Філіп інстинктивно подивився вгору. Аркада була завершена ще минулого року, а галерею над нею мали закінчити наступного. Після того залишиться зробити ряд вікон для освітлення хорів, а над ними — вже дах. Поки стіни були вкриті на зиму, муляри різали каміння, щоб підготуватися до роботи наступного року. Якщо ця арка складеться правильно, каміння для всіх інших виріжуть за такою самою формою.
Підмайстри, серед яких був і Томів пасинок Джек, складали арку з клинчастих каменів, що звалися вусуарами. Хоча арка й мала розташовуватися на висоті, її однаково оздоблювали складним декоративним орнаментом, тому кожен камінь (із зовнішнього боку) мав великі іклоподібні виступи, під якими йшов ряд маленьких медальйонів, а ще нижче — простий кіматій[140]. Коли камені складали докупи, візерунки ідеально об’єднувалися й утворювали три суцільні вигини — один з ікл, один з медальйонів і один — із кіматія. Виникало враження, що арка складається з трьох кам’яних півкіл, покладених по черзі, а не з клинчастих каменів, припасованих один до одного. Складність полягала в тому, щоб припасувати їх ідеально, інакше ця ілюзія зникала.
Філіп спостерігав, як Джек вкладає центральний камінь, — арка була зібрана. Четверо мулярів взялися за молоти та вибили клини, що тримали дерев’яну опалубку. Вона драматично впала, але, хоча каміння не було скріплене розчином, арка залишилася стояти. Том Будівник крякнув від задоволення.
Хтось потягнув Філіпа за рукав. Той обернувся і побачив молодого монаха.
— До вас гість, отче. Він чекає у вашому будинку.
— Дякую, сину мій.
Філіп покинув будівельників. Якщо монахи відвели гостя в будинок пріора, то мав бути якийсь важливий відвідувач. Філіп перетнув подвір’я та увійшов до своєї оселі.
Гостем виявився його брат Френсіс. Філіп тепло обійняв його. Брат мав стурбований вигляд.
— Тобі дали щось поїсти? — спитав Філіп. — Схоже, ти виснажений.
— Дякую, мені принесли хліба з м’ясом. Я впродовж усієї осені мандрував між Бристолем, де був ув’язнений король Стефан, і Рочестером, де утримували графа Роберта.