Джек не спав уже сорок вісім годин. У нього боліла голова, а в очі немов потрапив пісок. Він сидів на очеретяній стрісі біля річки й дивився через поле, поки теслярі поспіхом закінчували ставити паркан. Раптом він подумав, що Вільямове військо може стріляти по місту підпаленими стрілами, щоб звіддалік спричинити пожежу. Він втомлено спустився зі стріхи й рушив на пагорб, на подвір’я пріорату. Там він дізнався, що Річардові спало на думку те саме, і він наказав поставити діжки з водою та відра в усіх уразливих місцях на околицях міста.
Джек саме повертався з пріорату, коли почув застережні крики.
Його серце забилося швидше, і він видерся на дах стайні, щоб подивитися через поле на захід. На дорозі, що вела до мосту, здійнялася курява, що свідчила про наближення великої кількості вершників.
До цієї миті Джека ще переслідувало відчуття нереальності того, що відбувається, але тепер люди, які хотіли спалити Кінгзбридж, були вже поруч, на дорозі, і небезпека раптом стала жахливо справжньою.
Джекові кортіло знайти Алієну, але часу було обмаль. Він зістрибнув з даху й побіг на берег. Біля паркану зібралася купка людей. Вони увігнали жердини в землю та квапливо прибивали дошки, закриваючи останню прогалину. Більшість містян, окрім тих, хто сховався в трапезній, уже зібралися біля муру. За кілька хвилин після того, як Джек приєднався до них, прибіг Річард і крикнув:
— На іншій околиці міста нікого нема! Вони могли розділитися, щоб напасти на нас із двох боків! Мерщій повертайтеся на свої позиції!
Люди заметушилися, а Річард пробурмотів, звертаючись до Джека:
— Ніякої дисципліни. Геть ніякої!
Джек дивився, як хмара пилу наближається до них. Невдовзі він зміг роздивитися окремих вершників. Вони були немов чорти з пекла, схиблені на смерті й винищенні, зобов’язані своїм існуванням графам і королям, що їх потребували.
«Філіп, може, і не знається на речах, пов’язаних із коханням і шлюбом, — подумав Джек, — але він принаймні здатен керувати містом без допомоги подібних дикунів».
То була дивна мить для таких роздумів. Може, про це думають всі люди, коли їм загрожує загибель?
Вершники наближалися. Їх було більше ніж пів сотні, як і передбачав Річард, може навіть ближче до сотні. Вони прямували туди, де раніше стояв міст, і потроху сповільнялися. Коли кавалькада різко зупинилася на тому березі, натягнувши віжки коней, Джек піднісся духом. Вони з подивом роздивлялися міський мур, і хтось поруч із Джеком зареготав. До нього приєдналися й інші, і спершу п’ятдесят, потім — сто, а далі — двісті чоловіків і жінок зайшлися реготом, дивлячись на спантеличених воїнів, які застрягли за річкою.
Кілька вершників спішилися та стали купкою. Вдивляючись у ранкову млу, Джек побачив, як йому здалося, солом’яно-жовте волосся й червону пику Вільяма Гамлейського, що стояв у центрі, але він не був певен.
Невдовзі вони знову сіли верхи, розділилися та поїхали геть. Містини переможно заволали. Але Джек не вірив, що Вільям так швидко здасться й поверне назад. І справді — вони поскакали уздовж річки, вверх за течією. До Джека підійшов Річард і сказав:
— Вони шукають брід. Там вони перетнуть річку, проїдуть лісом і вийдуть на нас з іншого боку. Розкажи решті.
Джек швидко пішов уздовж муру та переказав усім Річардове передбачення. На півночі й на сході не було річки — тільки кам’яний мур або земляний вал. Там мур з’єднувався із східною стіною пріорату — за кілька кроків від трапезної, де ховалися Алієна з Томмі. Річард велів баришникові Освальду й Дікові Річардзу, синові чинбаря, взяти луки зі стрілами та стати на даху лазарету — вони були найкращими лучниками в місті. Джек пішов у південно-східний куток і став на земляний вал, вдивляючись у ліс за полем, звідки мав з’явитися Вільям зі своїми людьми.
Сонце піднялося вже високо. День знову видався спекотним, на небі не було ані хмаринки. Ченці рушили вздовж муру, розносячи хліб і пиво. Джек думав, як високо за течією підійметься Вільям. За милю[174]від міста була ділянка річки, яку добрий кінь подолав би вплав, але той, хто не знав цих місць, навряд чи на це наважився б, тому Вільям, мабуть, зайде на кілька миль далі, де є мілкий брід.