Вільям також розумів це, але не хотів визнавати.
— Я можу взяти місто в облогу.
— То вже буде цілком інша річ. Король може не звернути уваги на простий наліт. Але тривала облога, під час якої містяни, ймовірно, відправлять вісника до короля з проханням захистити їх… Це важко буде пояснити.
— Стефан не піде проти мене, — сказав Вільям. — Я йому потрібен.
Він сперечався лише через впертість і ладний був погодитися з доводами єпископа. Проте хотів, щоб Валер’ян став його переконувати й, таким чином, почувався винним йому, Вільямові. Тоді він зможе звернутися до нього з проханням, яке не давало йому спокою.
Худа бридка жінка вийшла перед ними, підштовхуючи перед собою гарну дівчинку років тринадцяти — напевно, свою дочку. Мати відтягнула тоненьку сукню дівчинки, щоб показати її маленькі підліткові груди.
— Шістдесят пенсів, — прошепотіла вона.
Вільям відчув легке збудження, але похитав головою та пішов далі.
Мала повія змусила його згадати Алієну. Та була ненабагато старша, коли він зґвалтував її. Відтоді минуло вже майже десять років, але він не міг її забути. Тепер йому, мабуть, ніколи не вдасться здобути її, але він може спробувати зробити так, щоб вона не дісталася нікому.
Валер’ян про щось розмірковував. Він майже не дивився, куди прямує, але люди самі розступалися перед ним, немов боялися навіть доторкнутися до його чорної сутани. Він іще трохи помовчав і спитав:
— Чув, що король узяв Ферингдон?
— Я був там.
То була найбільша перемога за всю довгу громадянську війну. Стефан узяв у полон сотні лицарів, захопив чимало зброї та відтіснив Роберта Глостерського на захід. Перемога була такою суттєвою, що Ранульф Честерський, давній ворог Стефана, склав зброю та присягнув на вірність королю.
— Тепер, коли Стефан почувається упевненіше, він не стане дивитися крізь пальці на те, як його барони влаштовують власні війни.
— Можливо, — сказав Вільям.
Він саме шукав слушної миті, щоб погодитися з Валер’яном і звернутися до нього з проханням, але вагався: йому було ніяково. Це прохання відкрило б дещо особисте, а він не дуже хотів оголяти душу перед такою жорстокою людиною, як єпископ Валер’ян.
— Ти маєш облишити Кінгзбридж, принаймні на деякий час, — правив своєї Валер’ян. — Ти проводиш ярмарок вовни. У тебе щотижня збирається ринок, хоч і не такий великий, як раніше. Ти й сам торгуєш вовною. Крім того, ти маєш найродючіші землі в графстві — і ті, якими розпоряджаєшся сам, і ті, що обробляють твої орендарі. Мої справи також ідуть краще, ніж колись. Я набув нового майна, та й те, що мав раніше, приносить більше доходу. Добудував свій замок. У нас дедалі менше причин боротися з Філіпом — особливо тепер, коли це стає небезпечним.
Люди на ринку готували й продавали наїдки, і повітря просякнуло різними пахощами: пряної юшки, свіжого хліба, солодощів, вареного окосту, смаженого бекону, яблучних пирогів. Вільям відчув нудоту.
— Ходімо в замок, — сказав він.
Вони пішли з майдану й рушили на пагорб. Шериф мав частувати їх обідом. Біля замкової брами Вільям зупинився.
— Напевне, ти маєш рацію щодо Кінгзбриджу, — зауважив він.
— Радий, що ти це розумієш.
— Але я все одно хочу помститися Джекові Джексону, і ти можеш допомогти, якщо захочеш.
Валер’ян здійняв брови. Вираз його обличчя красномовно свідчив про те, що він готовий вислухати, але не вважає себе чимось зобов’язаним.
— Алієна звернулася з клопотанням про розірвання шлюбу, — сказав Вільям.
— Так, я знаю.
— Якого результату можна чекати?
— Схоже, що вона не мала шлюбних стосунків.
— І це все?
— Думаю, так. Як каже Граціан[175] — освічена людина, я з ним особисто знайомий, — шлюб виникає за взаємною згодою двох сторін. Але він також наполягає на тому, що акт фізичної близькості довершує шлюб. Він наголошує, що коли чоловік бере жінку за дружину, але не злягається з нею, а потім одружується з іншою, з якою злягається, то чинним вважається другий шлюб — той, де є шлюбні стосунки. Чарівна Алієна, безсумнівно, згадала про це у своєму клопотанні, якщо готувала його з допомогою когось грамотного — скажімо, пріора Філіпа.
Вільям не мав терпіння слухати ці теорії.
— То шлюб буде розірваний?
— Якщо хтось не заперечить доводи Граціана. Тут є два шляхи: один — богословський, другий — практичний. Богословський довід полягає в тому, що визначення Граціана очорнює шлюб Йосипа та Марії, адже в ньому не було шлюбних стосунків. Практичний аргумент — це те, що з політичних міркувань або з метою об’єднання статків шлюби доволі часто укладаються між дітьми, які не спроможні до шлюбних стосунків. Якщо наречена чи наречений помирають до настання статевої зрілості, то, за тлумаченням Граціана, такий шлюб може бути скасований, що матиме дуже прикрі наслідки.