«Якщо її не будувати, — подумав він, — то що?»
Джека охопило відчуття, що більше ніщо не має значення, адже його життя летіло шкереберть. Думка про неприховані контрфорси раптом перестала бентежити. Стоячи на даху, він легко міг уявити, на що це буде схоже. Ряд міцних кам’яних колон виросте уздовж бічної стіни нави. З верхівки кожної колони до клеристорію в повітрі простягнеться піварка. Напевне, варто буде спорудити пінакль[191] на верхівці кожної колони, над п’ятою арки. Так, вигляд буде непоганий.
Створення великих опорних елементів там, де вони впадатимуть в око, було революційним задумом. Але демонстрація того, на чому тримається будівля, була притаманна новому стилю.
І хай там як, інстинкт підказував йому, що він не помиляється.
Що довше він обмірковував цей задум, то більше він йому подобався. Він уявив, який вигляд матиме собор зі сходу. Піварки нагадуватимуть крила пташиної зграї — вишикувані в ряд, немов от-от збираються злетіти. Вони не повинні бути масивними. Якщо вони будуть добре збудовані, то зможуть залишатися стрункими, елегантними, легкими, але міцними, наче пташине крило. «Крилаті контрфорси, — подумав він, — для собору такої легкості, що він, здається, здатен злетіти».
«Цікаво, — думав він, — цікаво, чи спрацює це?»
Раптовий порив вітру вивів його з рівноваги. Джек захитався на краю даху. Якоїсь миті йому здалося, що він упаде й розіб’ється на смерть, але він встояв і відійшов від краю. Його серце несамовито калатало.
Він повільно й обережно повернувся до дверей вежі й спустився.
II
Будівництво церкви в Ширингу повністю зупинилося. Пріор Філіп зловив себе на думці, що трохи зловтішається із цього. Він щодня безвідрадно дивився на свій спустілий будівельний майданчик і не міг не радіти, що тепер така сама доля спіткала його ворогів. Альфред встигнув тільки зруйнувати стару церкву та збудувати фундамент під новий вівтар, а потім Вільям втратив графство й, відповідно, джерело доходів. Філіп казав собі, що грішно радіти руйнуванню церкви, але, схоже, такою була Божа воля: собор має бути збудований у Кінгзбриджі, а не в Ширингу: невдачі, що переслідували проект Валер’яна, здавалися цілком однозначним проявом божественного задуму.
Тепер, коли найбільшу церкву в місті знесли, суд графства засідав у великій залі замку. Філіп разом із Джонатаном верхи підіймалися на пагорб. Він зробив Джонатана своїм особистим помічником у ході пертурбацій, спричинених втечею Ремігія. Філіп був приголомшений віроломством підпріора, але радів, що він пішов. Ще відколи Філіп переміг Ремігія під час виборів пріора, той був немов скалка в оці. Без нього в пріораті стало набагато спокійніше.
Новим підпріором став Мілій, але продовжував також нести службу скарбника й мав ще трьох підпорядкованих йому ченців. Те, що Мілій здатний був обіймати обидві ці посади, змусило багатьох замислитися: на що ж витрачав увесь свій час Ремігій.
Філіпові дуже подобалося працювати з Джонатаном. Він із задоволенням пояснював йому, як керувати монастирем, як влаштоване світське життя і як взаємодіяти з людьми. Хлопець усім подобався, але часом був різкуватим, що декого дратувало. Він мав зрозуміти, що ті, хто вороже ставиться до нього, чинять так через власну слабкість. Стикаючись з ворожістю, він реагував з обуренням замість того, щоб побачити ту слабкість і заспокоїти людину.
Джонатан був дуже кмітливим і часто дивував Філіпа швидкістю реакції. Іноді Філіп ловив себе на гріху гордині, думаючи, наскільки Джонатан схожий на нього самого.
Він узяв Джонатана із собою, щоб показати йому, як працює суд у графстві. Філіп хотів попросити шерифа наказати Річардові повернути каменярню пріоратові. Він був певен, що Річард неправий. Новий закон про повернення майна тим, хто володів ним за часів старого короля Генріха, не стосувався прав пріорату. Його справжня мета полягала в тому, щоб герцог Генріх міг замінити графів Стефана на своїх і таким чином нагородити людей, які його підтримали. Тому зміни не повинні були торкнутися монастирів. Філіп був певен, що суд підтримає його, але залишався один нюанс: старий шериф помер, а про те, хто замінить його, мали оголосити лише сьогодні. Ніхто не знав, хто стане новим шерифом, але всі думали, що то буде один із провідних містян Ширингу: Девід Купець — торговець шовками, Різ Уельський — священник, що служив у королівському суді, Джайлз Лев’яче Серце — лицар, який володів землями по сусідству з містом, або Г’ю Бастард, позашлюбний син єпископа Солсберійського. Філіп сподівався, що шерифом стане Різ — не тому, що той був його земляком, а в сподіванні, що священник швидше підтримає церкву, — але не надто переймався, адже кожен із них мав би винести рішення на його користь.