Лице мулатки видалося мені дивно знайомим. Я придивилася й охнула. Ну, аякже… Леді Ліза… Держсекретар… Сполучені Штати… Тут, на цій горі! Неймовірно!
А довкола виднілося все більше і більше облич, знайомих мені з телевізору та кольорових журналів… Ось хазяйським кроком прогулюється прем’єр-міністр під руку з дружиною, що прославилася два роки тому любов’ю до заморських апельсинів… Ось кучерявий кум теперішнього президента… А ось колишній президент, згорблений наче гоблін, теж з дружиною… Ось тонкогубий, лисуватий король Закарпаття, а поруч з ним — красуня телеведуча. Ось мер Києва під руку з чорношкірим євангелістом… А ось і наші з Z — губернатор, міський голова та бізнесмен, що був суперником мера на виборах… Здуріти можна! Який бомонд! Навіть священики є — оцього бачила по телевізору, і цього…А оцей знову із Z… Директор одного з наших заводів, загорнутий замість плаща в Андреєвський прапор… А ось, у кепці… Гості з Росії! Невже й президент їхній тут? Ні, напевне лише прислав представника, як американці…
Жінки тим часом поступово облишили своїх партнерів і зібралися докупи. Я тихенько наблизилась до блискучого гурту, і тут раптом з натовпу чоловіків вийшов рудуватий чоловік азіатського типу… Лишенько! Перший багатій країни… Ну так, той самий…
«Той самий» обдивився нас і рявкнув:
— Чєво сталі? Пашлі на кухню, карови! Сєйчас апєратівка начньотся, а у вас єщьо нічєво нє гатово!
В руках у татарського красеня раптом опинився справжній батіг, яким він і ляснув над нашими головами. Ми кинулися вбік, до білих плям, котрі виявилися наметами. Там уже стояли похідні печі, столи і всіляке кухонне причандалля.
Подальше злилося в суцільний жах… Ми працювали як заведені. Поруч зі мною смаглява Ліза зі знанням справи рубала голови чорним півням. Ми з пані прем’єршею начиняли ковбаси, при чому я намагалася не думати про те, що м’ясо не дуже-то схоже на свинину. Інші жінки теж метушилися, ковзаючись в модельному взутті по вологій траві і псуючи дорогу одіж.
Чоловіки тим часом зайняли місце за столом для нарад, що стояв просто неба. Місце головуючого залишалось вільним… В повітрі повисло напружене чекання.
Рівно опівночі терновий кущ неподалік від нашої похідної кухні спалахнув вогнем…
Чоловік, котрий вийшов з нього, не мав ні рогів, ні хвоста, ні ратиць. Це був просто огрядний бородатий старий, одітий в чорне. На голові він мав чорного ж таки широкополого капелюха.
— Не можуть уявити мене кимось іншим, ніж старим жидом, — буркнув він так голосно, що його почули навіть ми, кухонні рабині. — ще двісті років тому являвся на шабаші красенем, а тут… Ні розуму, ні фантазії…
Старигань сопучи пройшов до столу і зайняв місце головуючого. Оперативка розпочалася. До мене долітали лише уривки фраз, з яких я зробила висновок, що хазяїн шабашу незадоволений і розпікає всіх підряд.
— Ви шо, спісок патєрялі, каво баяться нада! — гудів його бас над принишклим зборищем, — Вітя, сукін син, пачєму палавіна чєлавєчєской енергії два года назад ушла на сторону? Шо значіт — ісправілісь! В етам гаду нє далі і палавіни таво, шо било! Шо значіт — гасіть свєтлиє сіли? Какой такой націоналізм? Льоня, падлєц, ти жє мєня увєрял, что націанальная ідея здєсь нє работаєт! Так, тєпєрь канкрєтна па регіонам… Z — а ну паднімайтєсь! Женя, да нє ти, а Женя Альфрєдовіч! Ти думаєш, абрєзаніє тєбє паможєт? Пачєму Остров єщьо дишіт? Гдє масти і діснейленди? А ти, гаспадін мер…То, шо транспорт екологіческі чістий угробіл — хвалю! Но етаго — нєдастаточно! Плохо работаєтє, гаспада! Саціальних благ лішу адназначно! А на Закарпатьє у нас шо — благадать? Пачему прєкратілісь наводнєнія? Кієв… Ну па Кієву — атдєльно пагаварім…
Врешті, оперативка закінчилась, почулися полегшені зітхання. Головуючий сказав уже не так суворо:
— Ви, астальниє, нє думайте, шо лучшій від імєєтє. Юра, пєрєдай Вовану, шо за Кавказ с нім будєт атдєльний базар. А ти, Ліза… Да аставь ти етіх курєй і падайді пабліже… Слєдующая апєратівка будєт у вас, в штатє Мен. Я вам тожє много чєго імєю сказать, гатовьтєсь. Заіка ваш пусть астайотся в Бєлом домє, ат нєго всьо равно толку мало… А фєдєральную рєзєрвную сістєму — всю ка мнє! Я вам пакажу, чєй глаз на доларє нарісован! Засєданіє акончєно, свабодни!
Ми швиденько почали накривати на стіл. Все це подобалося мені все менше і менше… М-да, це не «Майстер і Маргарита»… Нудота, наче на комсомольському зібранні… І оця клята кухня…
Перед столом тим часом почали вихилятися якісь страхіття в масках, завиваючи щось несусвітнє. Хазяїн шабашу вигідно розвалився в кріслі і сказав незадоволено: