I don't need по one to tell me 'bout heaven
I look at my daughter, and I believe…[2]
Разом з іншими новачками Робін ішла між членами церкви, а ті співали. На неї крапав дощ, за музикою чувся гуркіт грому.
Sometimes it’s hard to breathe, Lord,
At the bottom of the sea, yeah yeah…[3]
Вейс повів їх у двері храму, сходи до яких тепер були освітлені численними лампами та свічками.
Центральна п’ятикутна сцена перетворилася на п’ятигранний басейн. Робін зрозуміла, що це, власне, і був басейн, просто схований під важкою чорною кришкою. Через темні стінки вода в ньому здавалася чорною. Перед ними стояла Мадзу, чия постать відбивалася у воді, ніби в темному дзеркалі. Її шати були вже не помаранчеві, а білі, точно як у її доньки, намальованої на стелі. Вейс піднявся східцями і став поруч із нею.
Усі — і члени церкви, і новачки — ввійшли до церкви, і тоді музика припинилася. З гучним стукотом зачинилися двері. Ті, хто раніше заводив новачків до садиби, пошепки наказали їм стояти обличчям до басейну, а тоді розійшлися і сіли обабіч.
Виморена голодом, спітніла, в розладі емоцій, Робін могла думала лише про те, як вабить прохолодна вода. Як чудово буде пірнути і кілька митей побути на самоті та в спокої.
— Сьогодні, — оголосив Джонатан Вейс, — ви маєте вільний вибір. Лишитися з нами чи повернутися до світу матеріалістів. Хто з вас зробить крок уперед і ввійде до води? Переродіться сьогодні. Очистіть себе від хибного «я». Вийдіть із чистих вод собою істинними. Хто з вас готовий зробити перший і найголовніший крок до чистого духу?
Секунду чи дві ніхто не рухався. Тоді повз Робін проштовхався Амандіп.
— Я готовий.
Члени церкви, які спостерігали за всім, почали радісно гукати та плескати в долоні. Джонатан та Мадзу заусміхалися і простягнули до нього руки. Амандіп пішов до них, піднявся східцями до краю басейна, Джонатан та Мадзу дали йому якісь нечутні настанови. Він скинув кросівки та шкарпетки, тоді ступив до басейну, занурився у воду і скоро виринув. Його окуляри з’їхали набік, але Амандіп сміявся. Крики та аплодисменти членів церкви лунали у храмі, коли Джонатан і Мадзу допомагали мокрому Амандіпу вийти з іншого боку басейна. Його однострій обважнів від води. Він забрав кросівки та шкарпетки, і двоє членів церкви вивели його через двері у задній частині церкви.
Наступним до басейну піднявся Кайл. Коли він вийшов із води, церква зустріла його з таким самим захватом.
Робін вирішила, що досить чекати, і протиснулася до переднього краю групи.
— Я хочу приєднатися, — сказала вона, і всі відповіли аплодисментами та радісними криками.
Вона рушила вперед, піднялася східцями, зняла шкарпетки та кросівки. За знаком Джонатана вона ступила до несподівано глибоко басейна та занурилася в холодну воду. Намацавши ногами дно, вона відштовхнулася, і коли вирвалася на поверхню, солодка тиша змінилася гуркотом аплодисментів та схвальних криків.
Джонатан Вейс допоміг їй вийти з води. Робін у важкому мокрому костюмі і з прилиплим до очей волоссям отримала з рук усміхненого Тайо Вейса шкарпетки та кросівки, а тоді він особисто провів її крізь двері у задній частині храму до кімнатки, де Амандіп та Кайл уже в сухому одязі витирали голови рушниками і здавалися щасливими. На дерев’яних лавах під стінами лежали складені сухі однострої та рушники. Навпроти були ще одні двері, як здогадалася Робін — надвір.
— Тримай, — подав Робін рушника усміхнений Тайо. — Бери однострій і перевдягнися.
Амандіп та Кайл люб’язно відвели очі, коли Робін стягнула кофту, соромлячись мокрої білизни, але Тайо дивився — відверто та з усміхом.
— Як гадаєш, скільки людей приєднається? — спитав у Тайо Амандіп.
— Побачимо, — відповів Тайо, не зводячи очей із Робін, яка сіла і намагалася стягнути мокрі штани та натягнути сухі так, щоб не було видно, якими прозорими стали її труси. — Нам потрібні всі, до кого можливо дотягнутися. Це битва добра проти зла як вона є… час мені вертатися, — додав Тайо, коли Робін, уже повністю одягнена, почала натягувати шкарпетки.
— Просто не віриться, — задихано промовив Амандіп, коли за Тайо зачинилися двері. — Я прийшов сюди з думкою, що це божевілля, якась секта. Я просто збирався написати статтю для студентської газети. А тепер… я став членом цієї секти!
Він нестримно зареготав, і Кайл та Робін теж почали сміятися.
Протягом наступних тридцяти хвилин усе більше та більше людей заходили до приміщення в такому самому стані майже істеричної смішливості. Увійшов Волтер Фернсбі, якого помітно хитало, за ним — Пенні Браун, чиє зелене волосся обліпило обличчя, ніби водорості. З’явилася, трусячись, Маріон Гакслі, яка здавалася дезорієнтованою, але теж залюбки почала хихотіти. Скоро роздягальню заповнили люди, які захоплено обговорювали матеріалізацію Дайю в підвалі та власну гордість за рішення приєднатися до лав церкви.
2
Непотрібно, щоб хтось розповідав мені про рай