Він узагалі не розуміє, яка він фігура! Такий скромний, і я цим так захоплююся. Він зовсім, зовсім не схожий на людей, яких я зустрічаю в своїх колах, так вам скажу.
— А ти гратимеш Дайю? — спитав Вілл.
— У жодному разі, що ти! Я надто доросла, — відповіла Нолі. — Я б залюбки зіграла першу дружину, — він мені трохи розповідав про неї, і вона… скажімо так, не вам не леді Ровена.
— А тобі не здається дивним, — мовив Вілл, так само шинкуючи цибулю, — що Тато Джей одружувався двічі, але більше нікому в церкві не можна брати шлюб?
— Що? — спитала Нолі. Її ніж зісковзнув з цибулини, з якою вона бабралася.
— Вілле!
Його окрикнула одна зі старших жінок. У тоні відверто чулося застереження. Кухарі навколо ніби прокинулися: все знову задзенькотіло і забрязкотіло, і кожен відсувався подалі.
— Тут немає нічого дивного, — відповіла Нолі. — Перший шлюб взагалі стався до того, як… і хіба це все не Високорівнева Істина?
— Що саме? — спитав Вілл, так само нарізаючи цибулю, з якої він не зводив очей.
— Тата Джея та Маму Мадзу не можна… це інше. Вони ніби батьки… батьки для нас усіх.
— Матеріалістичне власництво, — знову буркнув Вілл.
— Ой, та що ти…
— Ти читала «Бгаґавад-Ґіту»?
— Звісно! — відверто збрехала Нолі.
— Володар Крішна застерігає проти носіїв демонічної природи: «Пихаті, корисливі, сповнені безуму, хтиві, і жертви приносять вони незаконні, фальшиві»[8].
— Божечки, так, повно, повно таких людей! — погодилася Нолі. — Оце на останніх зйомках…
Але її голос потонув у крику, який долинав з-за стін кухні.
72
Сума дев’ять на третьому місці…
Жінка носить дитину, але не приводить її. Неталан.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Двері кухні прочинилися, і в них заскочила Пенні, чиє колись зелене волосся тепер було млявим і брунатним, а перед кофти вкривали плями, схожі на кров.
— Це Лін! — закричала вона. — В жіночому туалеті. Вона… о Боже…
Першими зірвалися з місця Робін та Вілл. Робін бігом кинулася за молодиком. Коліна плуталися у фартуху, за спиною чулися кроки старших жінок. Вони вибігли на подвір’я, а тоді біля дверей гуртожитку Вілл спинився. Чоловікам не можна було заходити до жіночого гуртожитку. Робін відштовхнула його, пробігла через порожню спальню й кинулася до ванної.
— Господи Ісусе, — вголос промовила вона.
З-під дверей однієї з туалетних кабінок розтікалася кривава калюжа. Вона бачила ноги Лін — закривавлені й нерухомі.
— Лін! — закричала Робін, гупаючи у замкнені двері, але відповіді не було. Робін кинулася до сусідньої кабінки, скочила на унітаз, схопилася за верхній край перегородки і перелізла через нього.
— Чорт, — лайнулася вона, зістрибнувши з іншого боку й ковзаючи на крові, що зібралась навколо юнки, яка зіщулилася біля унітазу.
Вона думала, що це самогубство, але одразу побачила, що кров — якої було жахливо багато — натекла з вагіни Лін. Її штани були просочені кров’ю, а сама дівчина сипіла, а її шию, обличчя та руки вкривала сердита червона висипка.
— Лін, — покликала Робін, — що сталося?
— 3-з-залиш м-м-мене, — прошепотіла Лін. — П-п-просто залиш.
Робін почула кроки і поспіхом відчинила двері, за якими побачила стривожені обличчя Пенні та жінок із кухні.
— Я приведу доктора Джова, — сказала Сіта та зникла з очей.
— Н-ні, — видихнула Лін. — Н-н-не треба Джова, н-н-не Джова..
— Тобі потрібен лікар, Лін, — сказала Робін. — Тобі треба до лікаря.
— Н-н-не до нього… Н-н-не треба… це н-н-нічого…
Робін узяла Лін за руку — та була гаряча — і стиснула її.
— Все буде добре, — пообіцяла вона.
— Н-н-не буде, — мляво відповіла Лін, хапаючи ротом повітря. — Якщо вона п-п-приведе Джова… н-н-не буде… н-н-ні…
Робін почула чоловічі голоси назовні, а за кілька хвилин — гучний голос Джова.
— Геть із дороги! — гаркнув він, заходячи до ванної кімнати, і жінки біля дверей кабінки кинулися навсібіч. Робін лишилася там, де була, і відчула, як пальці Лін сильніше стиснули її руки, коли над нею нависнув Джов.
— Що ти в біса заподіяла собі? — закричав він, дивлячись на Лін. Робін прочитала на його обличчі паніку.
— Нічого… нічого… — просипіла Лін.
— Я думаю, — мовила Робін, почуваючись страшенно винною за те, що отак зраджує Лін, але боячись наслідків свого мовчання, — що вона з’їла певну траву.