Фара (гучно):…екка змусила Ем збрехати, так?
Кевін:…ркотик… Їй д’зволяли вих… було можна… пр’носити всяке… хотіла те й… не с’жили вз’галі… шоколад, я ’кось вкрав… така здирака…
Фара (гучно):…дирака? Хто?
Кевін:…жна все було… п’говорю з нею… зустрінуся з нею…
Фара (дуже гучно): Ти будеш зустрічатися з кимсь із церкви, Кев…?
Кевін:…н’хай відповість з’ це…
Страйк вдарив по паузі й прослухав ще раз.
Кевін:…жна все було… п’говорю з нею… зустрінуся…
Фара (дуже гучно): Ти будеш зустрічатися з кимсь із церкви, Кев…?
Кевін:…н’хай відповість з’ це… з’ дурника… теж співучас… Фара (наполегливо): Ти будеш зустрічатися з кимсь із…? Кевін:…ажко в’лося… й свині…
Фара (якій урвався терпець): Облиш ти тих свиней…
— Та бляха, дай йому сказати про свиней! — загарчав Страйк до диктофона.
Кевін:…свиней любив… нав, що я роб… т’му що… я був у лісі… і Бек… ме’е сварила бо… онька Вей… н’ м’жна… ябедою…
Фара:…Дайю в лісі?
Кевін:…н’знаю… ла во… аче змова… сі р’зом… вжди р’зом… кщо я пр’вий… плата… і ліс… це не… сильний вітер… багаті… надто сиро… дивно, і я… грожувала м’ні… драпн звідти… я думав, то покарання… екка к’зала… даруй, треба…
Страйк почув гучне «дзень», ніби упав стілець. Він вирішив, що то Кевін підвівся і пішов до вбиральні — мабуть, блювати. Він слухав далі, але минуло двадцять п’ять хвилин, і нічого не відбувалося, тільки валлійці поводилися дедалі бешкетніше. Нарешті почувся голос Фари:
— Даруйте… ви не до… туалету? Він у синій…
За п’ять хвилин гучний голос із валлійським акцентом повідомив:
— Він, любонько, як квач. Муситимеш нести додому.
— Ай, та бляха… дякую, що подивилися…
Почулося шарудіння, дихання, а тоді запис обірвався.
80
Зовнішні обставини перешкоджають поступу, як втрата колісних спиць спиняє просування воза.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Шах виїхав до Норфолку в четвер опівдні. З собою він мав листа, в якому Страйк давав Робін указівку після його прочитання лишатися біля пластикового каменя, бо поблизу з вимкнутими фарами чекатиме Шах, який переріже колючий дріт і допоможе їй безпечно вибратися. Після цього до Люсі на вечерю Страйк вирушив у на диво доброму гуморі — зважаючи на те, що завтра треба було вставати о шостій і їхати до Ґлочестера, а на саму вечерю йому геть не хотілося.
Тед був радий бачити небожа, але Страйк негайно зауважив, що навіть за кілька тижнів з останньої зустрічі дядько сильно змінився. З’явилися розгубленість і якась відірваність від реальності, яких раніше не було. Тед усміхався і кивав, але Страйку здавалося, що він не дуже розуміє, про що говорять навколо. На трьох синів Люсі, які бігали до кухні й із кухні, Тед поглядав поблажливо і ставився до них із дещо формальною люб’язністю, з чого було зрозуміло, що він не певен, хто вони є.
Намагання Страйка та Люсі розпитати Теда про його побажання щодо подальшого способу життя закінчилися нічим, бо Тед погоджувався на всі пропозиції, навіть суперечливі. Він згодився жити в Корнволлі, згодився на переїзд до Лондона, згодився на допомогу, а тоді — і тут у ньому майнула тінь давнього Теда — раптом заявив, що й сам непогано дає собі раду. Протягом цілої вечері Страйк відчував якусь напругу між сестрою та її чоловіком, і щойно Тед влаштувався у вітальні перед телевізором із чашкою кави без кофеїну, сталася незручна розмова на трьох, у якій Ґреґ відверто висловив своє незадоволення.
— Вона хоче, щоб він жив із нами, — сказав він Страйкові й насупився.
— Я сказала, що якщо продамо будинок у Корнволлі, то зможемо звести прибудову на задньому подвір’ї, — пояснила братові Люсі.
— І втратити половину саду, — заперечив Ґреґ.
— Я не хочу віддавати його у притулок, — зі сльозами сказала Люсі. — Джоан не потерпіла б, щоб він жив у притулку.
— Так а що ти, з роботи підеш? — спитав у дружини Ґреґ. — Бо якщо йому стане гірше, треба буде лишатися поруч цілодобово.
— Гадаю, — сказав Страйк, — що перш ніж ми приймемо будь-яке рішення, потрібно провести повне медичне обстеження.
— Та нащо тягнути кота за хвіст, — буркнув Ґреґ, чиє роздратування, безсумнівно, живилося і тим фактом, що де б Тед не оселився, Страйк від цього не матиме жодних незручностей.
— Притулки бувають різні, — сказав Страйк до Люсі, не зважаючи на Ґреґа. — Якщо знайдемо йому пристойний заклад у Лондоні, зможемо регулярно навідуватись. Гуляти з ним і…