Страйк навмисно лишив полароїди з оголеними підлітками у масках свиней у офісі. Після того, як Рейні кинув їх на підлогу, Страйк вирішив не давати ці оригінальні докази в руки розсердженим чи наляканим людям.
— Я хочу, щоб ви поглянули на ці фото, — сказав він Керрі. — Всього їх шість. Можете прогортати.
Він підвівся і подав телефон Керрі. Опустивши очі на фото, вона знову почала труситися.
— Нам відомо, що білявка — це ви, — сказав Страйк.
Керрі розтулила губи, але спершу не могла видати ані звука. А тоді прошепотіла:
— Це не я.
— Боюся, що не вірю вам, — відповів Страйк. — Гадаю, що це ви, а чоловік із татуюванням черепа — Джордан Рейні…
— То не він.
— А хто це в такому разі?
Виникла довга пауза. А тоді Керрі пошепки відповіла:
— Джо.
— Яке в нього прізвище?
— Не пам’ятаю.
— Джо ще був на фермі, коли ви її покинули?
Керрі кивнула.
— А хто оцей менший? — (Страйк питав про чоловіка, який на іншому фото проникав у білявку ззаду.)
— Пол, — прошепотіла Керрі.
— Пол Дрейпер?
Вона знову кивнула.
— А оця дівчина з довгим волоссям?
І знову тривала пауза.
— Роза.
— А прізвище?
— Не пам’ятаю.
— Що з нею сталося?
— Не знаю.
— А хто за камерою?
І знову Керрі розтулила губи і знову стулила.
— Хто за камерою? — повторив Страйк.
— Не знаю, — прошепотіла вона.
— Як ви можете цього не знати?
Керрі не відповіла.
— Це було покарання? — спитав Страйк. Керрі знову смикнула головою. — Це ствердна відповідь? Вас примусили це робити?
Вона кивнула.
— Керрі, — почала Робін, — людина за камерою теж була в масці, так?
Керрі підняла на неї очі. Здавалося, що вона раптом покинула власне тіло: Робін ще ніколи не бачила, щоб людина отак перетворилася ніби на сомнамбулу. Всі м’язи на її обличчі розслабилися, очі зробилися порожніми.
А тоді Керрі та Робін аж підскочили, бо із сумки біля ніг Керрі заграла музика.
I like to party, тт-тт, everybody does
Make love and listen to the music
You`ve got to let yourself go-go, go-go, oh-oh…[14]
Керрі автоматично нахилилася, намацала мобільний у сумці, вийняла і відповіла, обірвавши музику.
— Так, Нате, — прошепотіла вона. — Так… ні, я їх відвезла до твоєї мами… так… ні, все добре. Можна, я тобі передзвоню?…ні, все добре. Зі мною все добре. Я передзвоню.
Поклавши слухавку, Керрі подивилася на Робін, тоді на Страйка, а потім промовила безбарвним голосом.
— Ви повинні піти. Ви повинні піти.
— Добре, — відповів Страйк, який бачив, що тиснути на неї далі марно. Він дістав із гаманця візитну картку. — Місіс Вудз, якщо ви захочете нам розповісти щось іще…
— Ви повинні піти.
— Якщо б захотіли розповісти нам щось про смерть Дайю…
— Ви повинні піти, — повторила Керрі.
— Я розумію, що це дуже важко, — почав Страйк, — але якщо вас змусили зробити щось, про що ви шкодуєте…
— ГЕТЬ! — закричала на нього Керрі Кертіс Вудз.
98
Кань означає щось глибоко таємниче…
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
До «лендровера» Страйк і Робін повернулися мовчки.
— Не хочеш пообідати? — спитав Страйк, застібаючи ремінь безпеки.
— Серйозно? Це перше, що тобі спало…
— Я голодний.
— Ну добре, але до «Мальтгауза» не будемо повертатися. Ми там зараз не сядемо.
— Не хочеш обговорювати темне минуле місіс Вудз там, де можуть підслухати сусіди?
— Так, — відповіла Робін, — не хочу. Це маленьке містечко.
— Тобі її шкода, так?
Робін озирнулася на будинок Керрі Кертіс Вудз, а тоді сказала:
— Мені просто некомфортно тут лишатися. Може, просто купимо щось і поїмо в машині? Зупинимося на виїзді з Торнбері.
— Добре, але пропоную купити побільше.
— А, так, — відповіла Робін, запускаючи двигун, — пам’ятаю твою теорію про те, що з’їдене в машині калорій не містить.
— Саме так. Треба користуватися нагодою.
І вони купили поїсти на Гай-стріт, повернулися в «лендровер» і виїхали з Торнбері. За п’ять хвилин Страйк сказав:
— Отут непогано. Зупинися біля тієї церкви.
Робін звернула на Ґрінґілл-Роуд і зупинилася біля цвинтаря.
— Ти купив пироги з м’ясом? — спитала Робін, зазираючи в пакет.
— А це проблема?
— Та ні. Просто жалкую, що одразу не взяла печиво.
14
«Люблю вечірки, всі люблять вечірки // Кохатися і слухати музику // Відпусти себе, відпу-пу-сти, оу-оу…»