— Подобається? — спитав Мерфі.
— Цемапа, — сказала Робін, підійшовши ближче до картини.
— Старовинна мапа.
— Мапа Лондона.
— Але старовинна, а отже, стильна.
Робін засміялася і розвернулася до своїх вазонів.
— А вони такі доглянуті…
— Не брехатиму. Два вазони в мене померли, купив такі самі. Але оцей… — він показав на рододендрон, який Страйк подарував Робін на новосілля —…хрін уб’єш. Цей вижив.
— О, дякую, що купив нові, — відповіла Робін, — і дякую, що врятував Філліду.
— Вони ще й імена мали?
— Так, — відповіла Робін, хоч це була не зовсім правда. — Але нові на честь старих я не називатиму. Це вже трохи нездорово.
На столі поруч із каррі та тарілками вона помітила ноутбук Мерфі.
— Відео там?
— Так, — відповів Мерфі.
— Та вже дивився?
— Так. Ти хочеш спершу поїсти, а тоді дивитися, чи…
— Ні, — відповіла Робін. — Я краще покінчу з цим одразу. Можемо подивитися за вечерею.
І вони разом сіли за стіл. Мерфі налив Робін вина, поки вона поклала собі рису та курки, і сказав:
— Послухай, поки ми ще не дивимося… все, що вони кажуть — це відверта маячня.
— Ти не повіриш, але я в курсі, — відповіла Робін, намагаючись говорити легковажно.
— Ні, це справді відверта маячня, — сказав Мерфі. — Вони взагалі не переконливі… тільки одна говорить так, наче сприймає це серйозно, але вона сама якась прибацана.
— Хто це?
— Бекка, а прізвище…
— Пірбрайт, — сказала Робін. Її серце знову закалатало. — Не сумніваюся, що Бекка говорить переконливо.
— Принаймні природніше, ніж інші. Якби вона в кінці не почала верзти казна-що, їй навіть можна було б повірити. То зрозумієш, про що я, коли побачиш.
— Хто ще давав свідчення?
— Старша жінка на ім’я Луїза і молодша, Вів’єн.
— Луїза свідчила проти мене? Луїза?! — розлютилася Робін. — Від Вів’єн я іншого не чекала, вона до смерті хоче стати духовною дружиною Вейса, але Луїза!..
— Слухай, як на мене, вони обидві читають завчений текст. Свідчення дитини проти тебе я отримати не зміг, моє джерело відмовилося їх давати. Я розумію… малому сім років. Мені навіть ці відео не можна мати. Але мені сказали, що дитина розмовляє ніби дресирована.
— Гаразд, — сказала Робін, зробивши великий ковток вина. — Показуй Бекку.
Мерфі клікнув на теку, а тоді відкрив один із відеофайлів всередині, і Робін побачила кімнату для допитів, зняту згори. Камера висіла під стелею в кутку. Було видно спину великого, масивного поліціянта, чия лисина під світлом згори скидалася на тонзуру[15].
— Здається, він брав у мене свідчення у «Фелбріґґ-Лоджі», — сказала Робін.
Мерфі натиснув відтворення. Поліціянтка завела до кімнати Бекку і жестом запросила її сідати на незайнятий стілець. Темне волосся Бекки як завше сяяло, чиста шкіра світилася, усмішка здавалася сором’язливою і милою. Вбрана у синій спортивний костюм і білосніжні кросівки, вони скидалася на виховательку в якомусь безневинному дитячому таборі.
Поліціянт із тонзурою попередив Бекку, що ведеться запис, і вона кивнула. Він попросив її назвати повне ім’я, тоді спитав, чи давно вона живе на Чапмен-Фарм.
— З вісьмох років, — відповіла Бекка.
— І ви доглядаєте дітей?
— Я не займаюся дітьми безпосередньо, але відповідаю за програму домашнього навчання, — відповіла Бекка.
— Ой, не бреши, — сказала Робін до Бекки на екрані. — Яка ще в біса програма домашнього навчання? Чистий дух знає, що важливо не розуміти, а приймати.
— …передбачає? — спитала поліціянтка, яка заводила Бекку.
— Обов’язкову відповідність програми вимогам…
— Лайно собаче, — прокоментувала Робін. — Наче інспекторів-матеріалістів хтось пустить на Чапмен-Фарм.
Мерфі поставив відео на паузу.
— Що? — спитала Робін.
— Якщо будеш говорити замість неї, — м’яко сказав Мерфі, — то нічого не почуєш.
— Вибач, — знітилася Робін. — Я просто… так важко знову слухати їхні гівновигадки. Ті діти не отримують жодної освіти, їм промивають мізки. Вибач. Вмикай назад. Я мовчатиму.
Вона напхала рот каррі, а Мерфі знову запустив відео.
— …державного стандарту. Віряни з відповідними навичками проводять уроки, — звісно, після ретельної перевірки. У нас є кілька кваліфікованих учителів початкової школи, а також професор, який знайомить дітей з основами філософії, і дуже талановитий скульптор, який викладає образотворче мистецтво. — Бекка сором’язливо засміялася. — Вони, мабуть, отримують найкращу початкову освіту в цілій країні! Нам так пощастило, що до наших лав вступають такі люди. Пам’ятаю, минулого року я переймалася, що ми викладаємо математику на недостатньому рівні, аж тут на фермі з’явився аспірант-математик, перевірив завдання, які вони роблять, і сказав, що не бачив таких результатів навіть у випускних класах!