Дорогий новий замок із захистом від відмичок за день встиг надбати нові подряпини. Поруч з дверей злущилася крихітна латка фарби. Страйк вирішив, що хтось дуже хотів вибити двері.
Він підняв очі на другий із запобіжних заходів, вжитих проти Паттерсонової помсти. У темному кутку під стелею з’явилася мініатюрна камера, майже невидима, якщо не знати, що вона там є. Страйк відімкнув двері, увімкнув світло і сів за стіл Пат, щоб подивитися зафіксоване камерою за день. Він відкрив програму, прокрутив прихід Пат, листоноші та Шаха, потім Пат вийшла до вбиральні на сходах, потім Шах пішов…
Страйк різко вдарив по кнопці паузи. Сходами скрадалася висока міцна постать у балаклаві, вся в чорному. Вона поглядала то вгору, то вниз, переконуючись, що все чисто. На очах у Страйка постать дісталася їхнього сходового майданчика, підійшла до дверей, дістала набір відмичок і почала шарудіти ними в замку. Страйк глянув на час — виходило, що це потрапило на камеру скоро після заходу сонця. З цього можна було виснувати, що непроханий гість не знав, що Страйк мешкає на горищі — а Літтлджон це знав чудово.
Постать у чорному колупалася в замку майже десять хвилин, але безуспішно. Зрештою здавшись, постать відступила і придивилася до скляної панелі, яку Страйк під час останнього ремонту замінив броньованою. Людина в чорному ніби розмірковувала, чи спробувати вибити скло, аж тут розвернулася і глянула на сходи вниз. Вочевидь, вона виявила, що більше не сама.
— Курва, — тихо промовив Страйк, коли постать дістала з-під своєї чорної одежі пістолет, а тоді дуже повільно позадкувала від дверей угору сходами до майданчика, який прилягав до Страйкової квартири.
З’явився доставщик із коробкою піци. Він постукав у двері, зачекав. Минула хвилина чи дві, він дістав телефон, подзвонив, зрозумів, вочевидь, що помилився адресою, і пішов.
Минуло ще зо дві хвилини. Непроханий гість дочекався, коли зачиняться двері надвір, а тоді вибрався зі сховку і ще хвилину роздивлявся двері офісу, а тоді розвернув пістолет руків’ям уперед і спробував вибити скло. Скло не піддалося. Постать у балаклаві сховала пістолет у куртку, почала спускатися сходами і зникла.
Страйк прокрутив запис назад і проглянув ще раз — кадр по кадру. Неможливо було сказати, чи пістолет справжній, бо освітлення на майданчику було погане, а з нього не стріляли, та в будь-якому разі детектив розумів, що з цим треба звертатися до поліції. Переглядаючи запис, Страйк відзначив зловісну поведінку людини в балаклаві, і справа була не тільки у спробі проникнути в офіс. Непроханий гість роззирався туди й сюди, рухався акуратно, сховався, коли з’явилася небезпека викриття: все це вказувало на людину з досвідом.
Задзвонив мобільний. Страйк прийняв дзвінок, не відводячи очей від екрана.
— Алло?
— Це Корморан Страйк? — спитав задиханий чоловічий голос.
— Так. Хто це?
— Що ти зробив із моєю дружиною?!
Страйк відвернув очі від екрана і насупився.
— Хто це?
— ЩО ТИ ЗРОБИВ ІЗ МОЄЮ ДРУЖИНОЮ? — загорлав чоловік так гучно, що Страйк мусив відсунути динамік від вуха. На іншому кінці він почув фоновий жіночий голос, який повторював: «Містере Вудз, містере Вудз, заспокойтесь…» Також там гучно плакали діти.
— Я не розумію, про що ви говорите, — промовив Страйк, але в глибині душі він уже здогадався і аж окам’янів від передчуття ще гіршого, ніж коли Біжу заявила, що вагітна.
— МОЯ ДРУЖИНА! МОЯ ДРУЖИНА…
Чоловік кричав і плакав водночас.
— Містере Вудз, — промовив жіночий голос, тепер уже гучніший, — дайте мені телефон. Містере Вудз, ми про все подбаємо. Віддайте телефон. Ви потрібні донькам, містере Вудз.
Страйк почув, як телефон передають із рук у руки. Тепер жіночий голос із брістольським акцентом говорив йому у вухо; чути було, що жінка йде.
— Містере Страйк, це констебль поліції Гізер Вотерс. Наскільки ми розуміємо, ви сьогодні заходили до місіс Керрі Вудз? Ми знайшли вашу візитну картку.
— Заходив, — відповів Страйк, — так.
— Я можу спитати, у зв’язку з чим це було?
— А що сталося? — спитав Страйк.
— Я можу поцікавитися, про що ви говорили з місіс Вудз, містере…
— Що сталося?
Він почув, як зачинилися двері. Фонові шуми зникли.
— Місіс Вудз повісилася, — відповів жіночий голос. — Її чоловік повернувся ввечері з роботи і виявив тіло у гаражі.
ЧАСТИНА ВОСЬМА
Квай/Прорив
Слід оприлюднити справу
У царській залі.
Виклад має бути правдивим. Небезпека.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»