Всередині колиби знаходиться ватра, а навколо неї радіяльно стоять підложжя для легінів, цебто робітників. Дуже цікаво, що на березі Дніпра в с. Навозах на Чернигівщині ми знайшли майже тотожній з щойно описаною колибою курінь для сплавщиків дерева, що поставили його там чорнобильські поліщуки. В цьому куріні, правда, стін немає, а дах, що доходить до самої землі, підтримують чотири сохи; місця для спання поставлені відкритим чотирьохкутником з чотирьох боків огнища, а казан висить над вогнем на перекладині, що лежить на верхніх зв'язах сох. Нарешті, як ми вже це зазначили, до споруд цього роду можна зачислити й землянки, що в них люде живуть иноді й по кілька літ. Конче треба, однак, тут зазначити, що під цею назвою на Україні розуміють і справжні землянки, цебто житла, викопані в землі, і хати, збудовані з землі з земляною покрівлею. Явна річ. що тут ми говоритимем тільки про перші. Землянки є властиво ті самі куріні, що ми їх щойно описали, тільки значно більших розмірів, з піччю, з двома, а иноді й чотирма сохами, шо підтримують стріху, плисковату або подібну до склепіння. 1 акі були запорожські куріні, житла на Січах, на знмовннках тощо; такі іі сучасні землянки, що їх ставлять собі робітники, а особливо українці-переселеиці на Сибіру. Куріні ці становлять уже переходову форму до надземного житла, бо вже мають невисокі стіни з глини, з ліски чи з брусів, мають і прорізані в стінах довгі, вузькі вікна.
Як бачимо, отже, українське тимчасове житло до певної міри переходить послідовно через цілий ряд типів, що дають змогу з'ясувати ту еволюцію, наслідком якої з'явилося постійне житло — хата. Звичайно цей ряд не повний, не всі переходові стадії в ньому представлені, але його все-таки можна вважати за цікавий матеріял для історії житла взагалі.
1) Розполог села. Переходячи до постійного житла, треба хоч кількома словами звернути увагу на розполог села. Проголошену не так давно як науковий винахід теорію Мейтцсна про етнічну ріжницю в розполозі сел у німців та у слав’ян, ближче розглянувши їх, прийшлося визнати за мало що варту, бо ж факти підтверджують, що етнічні звички в даному випадку зовсім не такий уже могутній чинник, як, наприклад, рельєф місце вости; але в дальшому викладі ми побачимо, що до певної міри треба припускати і вплив етнічних причин. Дуже яскравим доказом залежности розпо-логу дворів у селі від умов місцевостн можуть бути саме українські села, що з цього боку дуже ріжниманітні, майже вибагливі Прикладом початків утворення сел можуть бути гуцульські селища. У гуцулів, власне кажучи, села ще майже немає, а коли воно й є, то це тільки рудимент його, що починає тільки ще формуватись. Окремі оседки, цебто хати-диори гуцулів, оточені обробленими шматками грунту, розкидані по горах на ріжній високості і, явна річ, без жадного плану, на віддалі од версти до 4—5 верстов один од одного, в залежності лише од того, де знаходиться вода. Вздовж долинок гірських струмків та річок на ріжній віддалі видно більше хат В таких долинах, особливо там, де вони сходяться з долиною трохи більшої річки, як-от Тиси, обидвох Черемошів, Пруту,—вже з’являються: церква, попівство чи плебанія, громадський дім. крамниця та кілька хат. звичайно вже без гражди (про це днв. далі). Це все разом і становить початок майбутніх сел. що вже тепер мають титул, дарма що вони такі ще незначні; до такого «села» зачислюються часом сотки дворів та иноді дві-трн тисячі населення, бо до цих початків села приписані всі оседки з їх населенням, що лежать в тій самій околиці на певній віддалі. Такі майже всі гуцульські села: Яворів, Криворівня, Довгополе, Брустури, Ріка, Білий Поток, Требуша та ин. А там. де сходиться кілька долин, розвинулись уже значно більші поселення, такі як Жаб'е, Сторонець-Путилів, Селятин, Богданів, Ясенів (Kärösmesö). Цілком иншого типу села бойків, з розпологом найбільше в одну, зрідка у дві лінії в вузьких долинах, вздовж річок Стрия та Опора (Гребенів, Тухля, Влоцко та ин.) та в долині Сяну (Дидьова, Мшанець та ин ). Тут, навпаки, населення скупчується та осідає цілим, майже без перерви, рядом сел, що майже сходяться одно з одним, як це можна бачити, наприклад, в долині Стрия між Баринею та Матковим. На рівнині розполог села, явна річ, ріжноманітніший. По річках з каменистими берегами, як Тетерів, Рось та инші, села найбільше розкидані, відзначаються вибагливим характером; у степових місцевостях, на Чернигівщині. на Полтавщині села розміщені також звичайно по течіях річок, але в залежності од підвищень, що виступають з болотяних берегів річок. По річці Десні села групуються найбільше по долинах її припливів та положені на терасах, куди ие доходить повінь, тому вони здаються й розки дані. Глибокі балки на Херсонщині викликають зі свого боку до життя села, що витягнуті вздовж берега річки в одну чи дві лінії. Дуже рідко трапляються, а то майже й зовсім не трапляються на Україні села з двох тільки шерегів хат, вздовж дороги, як це властиво для Великоросії: можливо, що тільки це й становить етнографічний характер розпологу села, бо цього не можна відкинути, хоч як необгрунтована теорія Мейтцена щодо германських та слав'янських селищ.