З церквами на Україні, як і в инших країнах, тісно зв'язані й кладовища, що раніше звичайно й були коло церков, а в Галичині дуже часто знаходяться кодо них і тепер. З погляду етнографії вони найцікавіші для нас своїми намогильними спорудженнями, що їх звичайно становить невеликий насип, що примушує думати про насипи иа колишніх могилах, та поставлений коло насипу хрест. Насипи, більші чи менші, існують по цілій Україні, у бойків та гуцулів вони дуже незначні, а в инших місцевостях бувають і '/з метра заввишки, а то й виші. Щодо хрестів, то тут помічаємо дуже велику ріжнома нітність. У бойків східньої Галичини хрестів иноді навіть зовсім не ставлять, а на могилах часто можна знайти порожні горшки, за які одні нам казали, що в них ставлять воду для небіжчиків, а инші — що це останки похоронної тризни. В инших місцевостях, заселених також бойками, як, наприклад, у селі Плав'є, намогильні хрести дуже прості й одзначаються незвичайно малими розмірами. Навпаки, як на Волині, так і в Галичині хрести досягають величезних розмірів, особливо заввишки. У місцевостях, не дуже багатих на дерево, намогильні хрести роблять з двох збитих під прямим кутом брусків; а в инших місцевостях, де більше лісу, їх вирубують з цілої деревини, як. наприклад, на великому цвинтарі в селі Холопкові Глухівського повіту на Чернигівщині, в селі Андреєвичах Новгород-Волинського повіту на Волині. Звичайно хрести відзначаються простотою, і єдину їх оздобу становлять дві дощечки, прибиті на кшталт маленького дашка, щоб по ньому спливала дощова вода; иноді хрестам надають вибагливішу форму, випилюють на кінцях ріжні орнаментальні мотиви. Щодо цього, то найбільшого багацтва та ріжноманітности досягають гуцульські цвинтарі, де часом тяжко знайти два хрести цілком однакової форми; родичі небіжчиків наявно дбають, щоб випередити один одного в оригінальности та багацтві орнаментації. Крім дерев'яних, ставили раніш, та й тепер часом ставлять, кам’яні хрести та намогильні плити, часто вкопуючи їх вертикально, як це ми бачимо на старовинних козацьких могилах, з яких особливо відзначається одна на цвинтарі старовинної церкви в місті Катеринодарі. Дуже цікавий також звичай оздоблювати могили козаків, а в післякозанькі часи й просто вмерлих парубків невеличкими короговками. У станиці Внщестеблієвській на Кубані на хрести прибивають цілі банти чи кокарди з білих стрічок. На Великій Україні на кладовищах часто бувають каплиці, а в Галичині, крім того, завше ше став лять трупарні, для незнаних мерців, що мусять чекати на слідство чн анатомування.
Наприкінці можна було б сказати ще кілька слів за придорожні хрести, чи хвигури, шо їх рубати так старанно взялася в 60-х роках адміністрація «Південно-Захїднього Краю», за комеморативні хрести в Галичині на пам’ять про звільнення селян од панщини в 1848 році, що їх і собі дуже старанно нищив польський уряд цієї провінції, за хрести при в'їзді до села, що охороняли населення від чуми та холери, за хрести на місцях вбивства,— але про всі ці спорудження скажемо в других розділах цього видання, а особливо в розділі, що його присвячено народньому мистецтву.
Житло, що його иноді звуть спільною одежею для цілої групи людей, вже самим характером своїм розраховане на довге існування, а тому иноді переживає не одне, а цілий ряд людських поколінь. Зовсім щось инше щодо цього являє собою одежа, бо ж її роблять з матеріялу незрівнянно не такого міцного, і вона рідко існує кілька літ; і вона сама, і її форми та навіть матеріял зміняються відповідно дуже часто і зникають нноді без сліду. Ule дуже
' Крім »казани* ви тс творів Лристола. Рігельмини, Бантиша Камснсьлоеа. Шафхті вяоео. лин Саьлсштогь. Опвсаніе стврмииыхъ ругекнхь утвлрей, оіежды. оружіи в пр. СІІБ . 1896; Чубимскій. Трудм Эксп., T. VII. стр 412—433, Познамікій B.C. Одеждв мялироссовь (Труям XII Архепл СъКада вз. ХармювѴ Москва, 1905). Лфа насьеоъЧужбинсчіА. Бить малорусскаго крестьяиина (Витииьь Имп. Р. Геогр. Обш.. XIII. 1856). Того слмого автора. Собр сом. т. VII. СПЬ .. 1893; Ьа/іенкл. Этиографическій очеркъ народиаго. бита F-катерииосл Крав, Пкэтервиікѵівв, 1905; Gdfbiowxki Lukaiz, Ubiory w Polsce rtc. War*«awa, 1830. Головацюй Як. О народний одежд Ь в убранствь русяиовь илв русскигь вь Галичині, я сѣа.-вост. Веигрін, СПБ-, 1879; Того самого автора,