Оповідь про модернізацію
Чимало вчених тривалий час дотримувались окремої оповіді, що її називають «теорією модернізації»: колись західні суспільства були «традиційними» – невеликими, простими й дружними, а потім десь між XVI століттям і серединою ХХ століття матеріальні умови, соціальний порядок і культурні ідеї радикально змінилися, породивши «модерне» суспільство – велике, комплексне й безлике. Усі різні варіанти цієї оповіді вважають, що відбулася соціальна революція (зокрема зростання промисловості чи розвиток науки), яка спричинила дедалі відчутніші наслідки. Суспільства настільки щільно переплелися, що зміни в одній царині поширювалися й на інші, а це врешті змінювало те, як люди думають і відчувають. Результатом цього, стверджує згадана теорія, став перехід від традиції до «модерності» (modernity)15.
Критика теорії модернізації часто зустрічається на сторінках наукових журналів. Приміром, критики нападають на припущення цієї теорії про те, що суспільства міцно пов’язані, або на її тлумачення попередніх спільнот людей як простих і впорядкованих. Особливо нас цікавить звинувачення, що теорія модернізації загалом зображає Америку ХХ століття як найзразковіше модерне суспільство. Проте Америка не вповні узгоджується з цією теорією. Зазвичай теза теорії модернізації полягає в тому, що люди мали феодальне минуле, були селянами й мали спільний спадок (поміркуйте про глухе село в Альпах). Однак усього цього не існувало в Америці колоніальної доби. Критики нерідко уявляють, що вони вже поховали теорію модернізації, а тоді невдовзі знов бачать її примару, що блукає залами університетів. Вона воскресає, бо пропонує сильну, всеохопну оповідь, що узгоджується з популярними тлумаченнями й здатна поєднати чимало ниток історії16.
Історики справді нарікають на всі зайві нитки, що є частиною дослідження соціальної історії Америки. Учені, особливо від 1960-х, віднайшли скарб детальної інформації про минуле: про моделі сім’ї, житлові райони, роботу, дозвілля, іммігрантів, рабів, фермерів, домогосподарок, новий середній клас – і все це в конкретних населених пунктах і по роках. А втім, ця удача виявилася тягарем. Один історик писав 1992 року: «Нас завалила – і досі завалює – снігова лавина інформації, більша частина якої не вбудовується у зв’язний національний наратив». Тож історики запитують: «як нам створити всеохопніші системи значення, що допомогли б нам осягнути… тривалі історичні зміни й неперервність?» Теорія модернізації залишається, головно за звичкою, найтиповішою такою системою17.
Можливо, історикам узагалі не варто керуватися жодною великою оповіддю і просто розповідати, що сталося, подія за подією. Однак насправді це неможливо. Розум кожного з нас не розфокусований об’єктив: усі ми зациклюємося на певних питаннях, зосереджуємо увагу на одних темах й ігноруємо інші. Так само, хоч би як ми намагалися не віднаходити в історії певну зв’язність, сюжет чи мораль, проте, врешті-решт, мусимо зробити висновки й силкуємося пояснити, що сталося. У наступних двох підрозділах вступу я окреслю теми в соціальній історії Америки, що їх обрав для дослідження, а також викладу стислу оповідь, яку створив.
Моя мета – продемонструвати, як змінювалися (чи не змінювалися) культура й характер американців упродовж історії країни від колоніальної доби й до початку ХХІ століття. Звісно, це надміру широка й абсурдно амбітна мета. Отже, я вимушено зосереджуся лише на жменьці тем і тільки дещицю часу присвячу багатьом іншим цікавим темам, як-от трудовому життю американців та їхньому ставленню до раси. Мене вражає, що в основі більшості соціальних тенденцій криється значне зростання (від років незадовго до дитинства Джорджа Даффілда й до років дитинства Кела Ріпкена-молодшого), зумовлене тим, що набагато більше американців виросли матеріально, соціально й культурно. Як здобуття всього в більшій кількості в багатьох царинах (більше одягу, більше комфорту, більше клубів, більше релігій, більше знайомих тощо) змінило те, як американці думали, відчували й поводилися?18 Окремі теми дослідження такі:
● Безпека. До середини ХХ століття американці звільнилися від фізичних і економічних загроз більше, ніж будь-коли раніше. Це поліпшення стосувалося не всіх: приміром, молоді американці наприкінці ХХ – на початку ХХІ стикнулися зі зростанням економічної вразливості. Та все ж після тривалого періоду американської історії пересічні громадяни досягли такого рівня матеріальної забезпеченості, якого не могли мати в попередні епохи навіть заможні особи. Чи спричинила така реальність відчуття безпеки – не вповні зрозуміло.